Повторні вибори в 5 округах: милостиня для опозиції?

По-перше, рішення ЦВК не мало під собою законодавчого підґрунтя, адже закон про вибори містить лише дві умови проведення повторних виборів в округах: відсутність зареєстрованих кандидатів на день голосування або наявність єдиного кандидата, який набрав менше 50% голосів. У жодному окрузі цих передумов не було. По-друге, ЦВК значно скоротила перелік округів порівняно з вимогами опозиції, яка вела мову про 13 випадків, що в цілому відповідало реальним масштабам фальсифікацій. Пояснити, чому вони закрили очі на додаткові 8 округів, члени ЦВК не змогли. Більше того, у їх перелік було включено відсутній у вимогах опозиції 194 округ, в якому не звучало жодних серйозних скарг на порушення, а відрив переможця від «Батьківщини» становив понад 12 тис. голосів.

По-третє, ця ініціатива ЦВК засвідчила її небажання брати на себе будь-яку відповідальність за підрахунок голосів у цих округах. Так, представники опозиції заявили, що у всіх зазначених округах вони мають копії всіх протоколів, необхідних для встановлення результатів, однак реакції ЦВК так і не дочекалися. Відповідно, набагато виваженішим кроком стало б рішення ЦВК поставити процес перерахунку голосів під свій контроль: чи повністю замінивши членів окружних виборчих комісій, чи перейнявши повноваження цих комісій на себе. Згода парламентської більшості з актом ЦВК, натомість, засвідчила, що він став результатом вказівки «згори» і, вочевидь, був покликаний зробити видимість поступки опозиції. Примарність такої поступки стає зрозумілою, зважаючи на те, що в усіх округах перемогу, найімовірніше, здобули саме опозиційні депутати.

У разі якщо повторні вибори в 5 округах таки матеріалізуються, Україна стане свідком безпрецедентної події. В умовах відсутності будь-яких обмежень щодо висунення кандидатів на повторні вибори в мажоритарних округах свою долю на них може випробувати дуже багато осіб, які не змогли потрапити до парламенту внаслідок голосування 28 жовтня. Надвисока ціна 5 вакансій, що лишилися, може призвести й до крайнього загострення передвиборної боротьби, яка в українських реаліях з великою вірогідністю набуде неприродних форм. Відповідно, виборці цих округів можуть зіштовхнутися з величезним списком кандидатів, який вочевидь не сприятиме усвідомленому вибору, і вкрай «брудною» передвиборчою кампанією, яка перевершуватиме всі крайнощі цьогорічних парламентських перегонів.

Поза тим, у таких умовах опозиційні сили матимуть кращі шанси для перемоги їхніх кандидатів. З одного боку, якщо вони виконають свою обіцянку і висунуть узгоджених кандидатів у цих округах, їхні шанси перемогти з огляду на потенційно велику кількість наближених до влади конкурентів суттєво виростуть. Крім того, успіху можуть досягти й апеляція опозиціонерів до почуття справедливості виборців і їх заклики проголосувати проти влади, яка сфальсифікувала вибори. Втім, такі хороші шанси опозиційних сил відстояти 5 депутатських мандатів не дадуть їм стратегічної переваги, адже більшість у парламенті все одно контролюватиме Партія регіонів – в тому числі й за допомогою тих депутатів, які нечесно потрапили до парламенту в інших округах.