Цікаві події, пов’язані з транспортуванням природного газу, розгортаються у Центральній Азії, пише Олег Медуниця в АБН
Політика обмеження і блокування російського експорту газу та нафти до Євросоюзу дає помітні результати. Окрім зменшення валютної виручки, в росії з’явився значний профіцит енергоресурсів, які вона хоче приладнати на інші ринки. Одним із таких товарів є природний газ. Логічне бажання росії кудись експортувати надлишок природного газу наштовхнулося на несподівану перешкоду. І ця перешкода — Туркменістан.
Невелика країна, з шестимільйонним населенням, має одні з найбільших запасів газу, який активно експортується до Китаю через побудований, відносно недавно, газопровід. Він має три гілки протяжністю 1600 км через територію Туркменістану, Укбекистану й Казахстану та 4500 км на території Китаю. Ба більше, Китай і Туркменістан досягли згоди щодо будівництва ще й 4-ї гілки цього газопроводу. Гілка D газопроводу «Центральна Азія – Китай» вже проектується.
Росія зацікавлена у доступі до цього транспортного ресурсу. Тим більше, росію і Туркменістан пов’язує газопровід «Центральна Азія – Центр», який побудований ще за радянських часів.
Зараз росія через трубопровід «Сила Сибіру» качає лише 16 млрд.куб на рік, що становить лише 7-му частку обсягів постачання на європейський ринок. І є умови для збільшення цих обсягів, умовно перенаправивши «європейський» газ до Китаю. Діюча мережа газопроводів пов’язана, і особливих технічних проблем відправити додатковий газ до Китаю нема. Але є одне але… — позиція Туркменістану, який контролює «перемичку».
По-перше, Туркменістан і так має додаткові резерви з експорту. По-друге, Туркменістан пригадав росії свою «давню образу». І ця образа пов’язана з Україною.
Ще у 90-х Туркменістан продавав Україні газ через мережу газопроводів, яку контролював російський «Газпром». Лідери двох країн — Сапармурад Ніязов і Леонід Кучма тоді мали добрі стосунки. Але росія, яка вже наприкінці 90-х почала гратися у газову монополію, позбавила Туркменістан українського ринку. Ну і, звісно, — перспектив виходу на ринок європейський. Натомість, запропонувала туркменам викупити увесь їхній надлишковий газ за принизливо низькою ціною.
Туркмени були в шоці! Але оговтавшись, змогли домовитися з Китаєм, і сьогодні відправляють туди чималі обсяги газу. У минулому році — 33 млрд.куб. А російський газопровід «Сила Сибіру» лише 16 млрд.куб. До того ж китайці платять туркменам вищу ціну, ніж росіянам.
Отже, пригадавши «давню образу», туркмени зробили росії боляче. Зрештою, росіяни потрапили в ту саму пастку, яку будували своїм газовим конкурентам із Центральної Азії.
Ринок — жорстока штука. Ніхто свою долю конкуренту просто «за так» не віддасть. Тим більше, конкуренту, який колись поводив себе цинічно і безпринципно.
Зараз росія спробувала закинути ідею створення центральноазійського газового картелю між рф, Узбекистаном, Казахстаном і Туркменістаном. Щоб поділити ринки і диктувати ціну. І знову туркмени були проти. Чим, фактично, звели ідею картелю нанівець.
Чи вдасться росії «нагнути» Туркменістан, ми вже скоро побачимо. Але так виглядає, що — ні. Важелів впливу росії на Ашґабат все менше і менше. І схоже, що китайці не збираються допомагати рф у цьому процесі.
Олег Медуниця, Голова ОУН
