Цього року відзначається п’ята річниця тих подій, тож не дивно, що багато українських громад в Австралії відгукнулися на заклик українського Посольства та Союзу українських організацій Австралії і зібралися у своїх осередках та парафіях, щоб віддати шану Героям Майдану.
В Австралії урочисті поминальні розпочалися 17 лютого в Канберрі. Українці столичного регіону зібралися у своїх парафіях – храмах УГКЦ святого Володимира та УПЦ святого Миколая, щоб разом із представниками посольства вшанувати пам’ять героїв Небесної Сотні, помолитися за їх душі та згадати їхній подвиг.
Надзвичайний і Повноважний посол України в Австралії Микола Кулініч звернувся до учасників поминальних заходів, які зібралися в Українському православному центрі Канберри із словом про подвиг, який не можна забути, адже саме жертва цих людей призвела до тих кардинальних змін, які відбулися в Україні. Очільник української дипломатичної установи нагадав, що завдання сучасних українців – тих, хто зараз відповідальний за підтримку нової України, України, за яку загинули герої Майдану, ще не закінчене, і кожен стоїть перед важливим вибором правильного шляху.
У свою чергу перший секретар Посольства Галина Юсип’юк, яка взяла участь у спільній молитві з українською громадою Канберри у храмі св. Володимира, поділилася власними спогадами про ті події та нагадала хронологію Революції Гідності.
Зокрема як 19 лютого 2014 року о 7-й годині ранку до Майдану дісталося підкріплення з перших двох автобусів з групою підтримки зі Львова. Вони пішли у наступ і підтримувані іншими, посіяли паніку серед солдатів внутрішніх військ, які стояли ланцюгом через увесь Майдан. Тікаючи у паніці, солдати зім’яли і потоптали «Беркут», який біг їм на допомогу. В паніці, з криками: «бендери» прорвались з «огнєстрєламі», некерований натовп солдатів внутрішніх військ та «Беркуту» пробіг через Маріїнський парк, де вони нажахали «тітушок», які почали тікати.
У цей час оборонцям Майдану вдалося взяти під контроль увесь Майдан та закріпитися по його периметру.
Незважаючи на припинення роботи метро і блокпости, на допомогу оборонцям Майдану підходили громадяни. З метою оборони, протестувальники підпалили шини по периметру Майдану, продовжили розбирати бруківку на Хрещатику.
На 20 лютого владою було оголошено перемир’я, однак цей день став ще більш кривавим. Вночі до Майдану прибули протестувальники зі Львова та Івано-Франківська, тиск влади на протестувальників не слабшав.
Вранці 20 лютого протестувальники перейшли у наступ, а силовики на вулиці Інститутській відкрили вогонь по прихильниках Майдану. До 14-ї години число загиблих досягло 35 осіб, а о 17-й повідомлялося про 60 загиблих.
Роздумуючи про те, ким були герої Небесної Сотні, які голіруч кинулися на озброєні загони внутрішніх військ та “Беркуту”, представники посольства розповіли історії героїв Небесної Сотні, які зібрав і поширив напередодні ювілейної дати Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні-Музею Революції Гідності у Києві.
Серед цих спогадів історія Назарія Войтовича, який за спогадами батька, женучи з ним худобу додому не раз викладав своє бачення історії України, яка «не перемогла у Другій світовій війні, а потрапила у нове ярмо».
Історія Устима Голоднюка, який не дозволив батькові поновити сина в ліцеї, з якого його несправедливо відчислили. За словами батька, він досі «радиться» з сином, коли не знає як вчинити.
Історія Сергія Дідича, який брав доню дивитися на захід сонця, щоб вона зрозуміла, яка прекрасна Україна.
Історія сільського вчителя фізики Серія Боднарчука, який влаштував для дітей обсерваторію на горищі школи.
«Коли переглядаєш ці історії, то думаєш, що в Україні ростуть нормальні діти, що живуть звичайні, але разом з тим особливі люди. Люди із загостреним почуттям патріотизму та справедливості», – сказала Галина Юсип’юк.
За словами дипломатів, тоді Герої Небесної Сотні були впевнені, що доля всієї України в той час вирішувалася на Майдані, на тій незахищеній позиції, яка прострілювався наскрізь.
«На Майдан вони прийшли кожен своїм шляхом. Вони були різні за віком, освітою, життєвим досвідом. Але всі разом вони репрезентували ціле українське суспільство, його прагнення до кращого життя, яке ми не можемо ані забути, ані зрадити», – йшлося у промові.
Говорили дипломати і про сучасні події, про те, що герої Небесної Сотні у той час не знали, що беззбройними вступають в один з перших боїв за незалежність. Що після Майдану розпочнеться війна, яка триватиме не один рік, забере на небеса ще не одну сотню героїв.
Тоді Україна ще не знала, що постріли снайперів на Майдані були фактично першими пострілами російського агресора. Тоді український народ думав, що заплатив сповна за свій вибір і його кращим дочкам і синам України вже не доведеться вступати у нерівний бій.
Натомість вже п’ятий рік Революція Гідності продовжується тисячами українських вояків, які протистоять російській агресії проти України, що вже згубила понад десять тисяч життів.
Революція Гідності продовжується громадянським суспільством, яке вимагає реформ та очищення влади від непорядних політиків.
Революція Гідності продовжується українцями у світі, які намагаються донести до урядів своїх країн правду про ситуацію в Україні і мобілізувати їх на підтримку України.
Спілкуючись із українцями Австралії, які також щиро намагаються допомогти і підтримати Україну, представники Посольства відверто обговорювали існуючі проблеми та виклики. Погоджувалися, що зміни й зрушення в різних сферах життя в Україні, часом не такі швидкі, як би хотілося. Але це лише свідчення того, що Революція Гідності триває.
Йшлося і про досягнення і про вплив тих подій на плин історії.
Громада погодилася, що об’єктивно оцінювати події Майдану ще рано. Було спростовано думку про марність жертви Героїв Небесної сотні, адже вони дали поштовх новим процесам у державі.
«Ми хочемо зберегти в національній пам’яті ті події, які нагадуватимуть прийдешнім поколінням про ціну здобутої для них свободи», – наголосили українські дипломати.
Після урочистого віче священики української православної та греко-католицької церков Канберри отець Михайло Соломко та отець Володимир Калинецький відслужили поминальні панахиди за героями Небесної Сотні. У своїх проповідях на святочній літургії священики також згадали про їхній подвиг і про молитви усіх українців Австралії, які і тоді, у страшний лютий 2014 року, і досі моляться за мир і спокій в Україні.
Представники української громади Канберри, які численно зібралися на заходи із вшанування подвигу героїв Небесної Сотні, поділилися власними спогадами і спогадами своїх родин про події п’ятирічної давнини. Усі висловлювали надію на якнайскоріший мир в Україні, розповідали як допомагають українському війську та родинам тих, хто втратив рідних на війні з Росією, а також висловлювали хвилювання у зв’язку із прийдешніми виборами в Україні.
Спільне вшанування подвигу героїв Революції Гідності дозволило українській громаді та представникам Посольства ще раз зібратися, аби проаналізувати уроки історії, аби обговорити, що можна і потрібно зробити кожному зараз, щоб уникнути таких трагедій у майбутньому. Такі дискусії зближують, розбудовують довіру, гартують єдність. Тобто дають усе те, чого так бракує у дні випробувань.
Як показали заходи в Канберрі, урочисте вшанування героїв Небесної Сотні безсумнівно стало ще однією важливою датою в житті світового українства. Датою, яка міцно закріплена у національному календарі визначних трагічних подій. Поки що вона є лише черговим сумним символом жертовного подвигу в ім’я Української держави, однак як засвідчили урочистості в Канберрі, з вірою у те, що цей подвиг не пропаде марно.
Іван Верховинець – Джерело: Церква і Життя, Австралія
