У вільному доступі опублікували документи про останню депортаційну операцію «обміну населенням» між Польщею та СРСР, яку здійснили у 1951 році.
15 лютого 1951 року Радянський союз та Польська народна республіка уклали договір про обмін прикордонними територіями. Таке рішення аргументували економічними інтересами двох держав: Польща потребувала територій із запасами нафти та газу, СРСР — вугільних родовищ.
Понад 7167 українських сімей з 44 населених пунктів Бойківщини примусово переселили в степи південної України. Депортація увійшла в історію під назвою «Акція–51».
Колекцію з 14 документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
До збірки увійшли:
-
копія радянського примірника карти обміну;
-
договір про обмін територіями між СРСР та ПНР;
-
описи кордонів ділянок, що відходили до двох держав;
-
повідомлення з результатами цензури пошти переселених;
-
повідомлення про «порушення совєцької законності» під час переселення мешканців;
-
звітні документи про хід виселення, передачу території та проведену роботу на прийнятій від ПНР території, тощо.
В одному з листів переселений в Одеську область так описує своє становище: «Тут так спекотно, що неможливо витримати, все згоріло від сонця. Будинки ліпимо з болота, тому що лісу тут немає. Годують нас горохом, хлібом, дають пів літра молока на день…Такий був дощ, що трохи все не згинуло. Напевно, тут загинемо усі…».
У листах всі переселенці звертаються до родичів із проханням посприяти переїзду з СРСР до Польщі.
«Результати перлюстрації кореспонденції свідчать про використання тортур та психологічного тиску, що чинили на родини, які відмовлялися переїжджати, — коментує координатор Е-архіву Денис Пасічник. — Наприклад, за відмову підписувати документи на переселення били і чоловіків, і жінок, погрожували виселити у Сибір, зачиняли у приміщеннях клубів та викручували руки».
