Пам’яті друга Зенка…

krasivskij5

Красівський Зеновiй Михайлович (12.11.1929, с. Витвиця, Долинського р-ну Iвано-Франківської обл. – 20.09.1991, смт Моршин Стрийського р-ну Львівської обл.) – громадсько-політичний діяч, поет. Член ОУН-б (1944), Української Гельсінської групи (1979). Нагороджений посмертно орденом «За мужність» 1-го ступеня (2006). Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету (1956-1962).

krasivskij1

Навчався в рідному селі у початковій школі, 1942-44 р. Львівській державній гімназії. У 1945 і 1947 тікав під час виселення його родини до Казахстану за співпрацю з ОУН. В 1946 р. закінчив Болехівську середню школу. Поступив у Львівську Політехніку, звільнений. Таємно перебував у Львові, брав участь в боях в Карпатах, поранений. У березні 1949 р. заарештований, засуджений до 5-ти років таборів і довічного заслання. Покарання відбував Каргопольському ВТТ Архангельської обл. В 1953 р. амністований, працював у шахті № 38 в м. Караґанда (Казахстан). У 1957 р. отримав у шахті важку травму і був визнаний інвалідом ІІ-ї групи. Увійшов до місцевої підпільної групи ОУН-б, докладав зусиль для її збільшення чисельності і впливів, сприяв відкриттю українських шкіл та книгарні. В 1959 р. знову заарештований, утік до Львова, де працював у бібліографічному відділі Львівської наукової бібліотеки. Одружився з вчителькою музики Стефанією Юрович (1960), народилися сини Ярослав (1960) і Мирослав (1964). З 1963 р. оселився в м. Моршині разом з Ярославом Меленем.

krasivskij3

Співзасновник Українського національного фронту (1964), програма якого передбачала боротьбу за незалежність України; редактор і друкар машинописного журналу «Воля і Батьківщина» (1964–66); «Меморандуму УНФ ХХІІІ з’їздові КПРС» з вимогою переосмислити національні проблеми в СРСР, припинити арешти й переслідування інтелігенції, ввести українську мову в громадські і культурні установи УРСР.

krasivskij7

24 березня 1967 р. заарештований, за звинуваченням у антирадянській діяльності, засуджений до 5-ти років тюрми, 7-ми років таборів, 5-ти років заслання. Покарання відбував у Владимирській в’язниці, де написав поетичну збірку «Невольницькі плачі», що в 1984 р. вийшла друком у Лондоні завдяки Ар’є Вудці (перевидано 5 видань). В 1972 р. відправлений на примусове лікування до психіатричної лікарні в м. Смоленськ, від 1976 р. – у Львові. Відтоді ним опікувалася Айріс Акагоші (США). В 1978 р. звільнений, мешкав у Моршині. Домагався права емігрувати.

krasivskij&antoniv3Шлюбне фото Красівського і Антонів, свідки – Михайло Горинь і Марія Гель

Одружився з Оленою Антонів (26.05.1979). 12 березня 1980 р. заарештований і відправлений у с. Кучино Пермської обл. добувати покарання за вироком 1967 р. – 8 місяців таборів, 5 років заслання в Тюменську обл.

krasivskij10Вербна Неділя у Кучино

В 1985 р. повернувся до Львова. Загалом провів у неволі 26 років (тюрмах, психушках, таборах і на засланні).

krasivskij8В центрі – Стефа Шабатура, позаду біля Красівського – Тарас Чорновіл

В жовтні 1979 р. став членом Української Гельсінської спілки, а з 1988 р. її секретар. Займався ідеологічною (співавтор установчих, програмних, протестних документів) та організаційною (координував стосунки між опозиціонерами, збирав, виготовляв, зберігав і розповсюджував матеріали правозахисного спрямування, розбудовував мережу, опікувався політв’язнями) роботою.

krasivskij&chornovil5Красівський, Лук’яненко, Чорновіл

З серпня 1990 р. – в Українському правозахисному комітеті «Гельсінкі-90». Організовував процес легалізації УГКЦ і відновлення її парафій, ініціював і керував будівництвом жіночого монастиря у с. Гошів Долинського р-ну Івано-Франківської обл.

krasivskij&ZalyvakhaЗенко Красівський і Опанас Заливаха. Різдво. Зупа з вушками

КГБ взяв його в різні оперативні розробки і справи (напр. «Блок» та інші), провів проти нього декілька операцій дискредитаційного характеру, які не досягли запланованих результатів. 17.07.1991 р. був реабілітований.

krasivskij&chornovil6

Від березня 1990 р. очолював Провід ОУН-б в Україні, мав тримісячне (січень-березень) турне відвідавши Лондон, Мюнхен, Рим. З липня 1991 р. член Головного Проводу ОУН-б. 27-28.04.1991 р. співініціатор створення Всеукраїнського Братства вояків ОУН-УПА ім. Р. Шухевича – «Тараса Чупринки», член Головної Булави. Один з засновників політичної партії «Державна самостійність України» (7-8.04.1990), журналу «Українські проблеми» та газети «Заграва» (Стрий, 1991). Організатор багатьох масових мітингів і маніфестації, виголошував промови під час мітингів, доповіді на конференціях, партійних зборах і з’їздах, як в УРСР, так і за кордоном, здійснював організаційне і технічне забезпечення тих заходів. Узгоджував взаємини між представниками українського визвольного руху, опозиціонерами з республік СССР, діаспорою. Розуміючи необхідність ведення проукраїнської агітації, 9.05.1990 р. у м. Стрий відкрив одну з перших в Україні друкарень, де видавалася література патріотичного і духовного змісту, самвидавні й дисидентські матеріали.

krasivskijЗенко Красівський на мітингу біля пам’ятника І. Франка

Автор рукописних збірок «На сполох», «Литаври», «Месник» (1950–60-х рр.), історичного роману «Байда» (1965–66), поеми «Тріумф Сатани» (кін. 1960 – поч. 1970-х рр.). Його твори охоплювали націоналістичну проблематику, сформульовано новітні бачення ідейних концепцій, розкрито історію поневолення українців, визначено умови здобуття та становлення УССД, схарактеризовано тяглість і перспективи революції та націоналістичного чину, окреслено програму державного будівництва, в основі якої інтереси і потреби титульної нації. Творчість пройнята болем за недолю України, непримиренністю до будь-якої форми рабства, відразою до духовного сервілізму.

krasivskij-lyst1Лист Красівського з неволі

Упорядковано його листування з А. Акагоші «Перегук двох над безвістю» (Харків, 1995), а також за її мотивами створено виставу «У.Б.Н.» (Національний український драматичний театр ім. М. Заньковецької, Львів, 2000, режисер М. Гринишин). Найповнішим зібранням творів є видання «Благословенні душі, що вміють випромінювати… (Зеновій Красівський і Олена Антонів) / упоряд. Любов Маринович, Юрій Зайцев. Львів: Свічадо, 2015. 960 с.».

krasivskij&antoniv11В гостях у Люби Лемик

Валерій Островський захистив дисертацію на тему «Суспільно-політична діяльність Зіновія Красівського (1929–1991 рр.). Івано-Франківськ, 2015».

krasivskij&antoniv7

На його честь названо вулиці у Стрию, Моршині та с. Витвиці, де в 11.11.1995 р. встановлено пам’ятник (скульптор Богдан Романець, архітектор-художник Любов Витвицька-Бабенчук, архітектор Роман Козій) та відкрито музей. Також у Стрию становлено пам’ятний знак авторства Ярослава та Святослава Ільківих (14.10.2010). 8 листопада 2020 р. у Моршині відкрито пам’ятник авторства скульптора Василя Заляско. Поруч із монастирем Сестер-служебниць у Гошеві, який збудовано за його ініціативою та при його діяльній допомозі, відкрито хрест-пам’ятник Зіновію Красівському.

krasivskij_grave

Зіновій Красівський займає особливе місце в історії України ХХ ст. Сформувавши свій світогляд в дитячих роках, не змінював їх упродовж життя. Розвиваючи ідеї чинного націоналізму ОУН-б, в дисидентському русі формував його національно-визвольні, правозахисні, релігійні і культурницькі аспекти діяльності. Дбав про зростання самосвідомості українців, спонукав до опору тоталітарній радянській системі, щоденної праці для здобуття незалежності та захисту інтересів нації.

krasivskij12

krasivskij16

ПС. “Журавлі” слова Зіновія Красівського, музика і виконання внучки Оксани Красівської

Микола Посівнич

P.P.S   І трохи про Росію та російський менталітет. Вулиця Леніна в Луговскому, де відбував заслання Красівський. Зенко зробив це фото спеціально для нас, йому і так давно було все ясно.

krasivskij-zaslUlLenina_Lugovskoje