85-та річниця великого терору

sandarmokh9

Соловки… Це слово для українців звучало як синонім жахів і смертей.

Туди таємно засилали найнебезпечніших злочинців Російської імперії.

Після зруйнування Батурина і поразки в Полтавській битві на Соловках ув’язнили багатьох соратників Івана Мазепи.

Тут з 1775 по 1801 рік у темній в’язниці останній кошовий Запорізької Січі Петро Калнишевський пробув у Камінному мішку після зруйнування козацької вольниці за наказом цариці Катерини. На Соловецьких островах були створені перші в більшовицькій імперії табори для політичних в’язнів, засуджених за найбільш серйозним пунктом 54-ої (рос. 58-ої) статті Кримінальною кодексу: терор, шпіонаж, диверсія, збройне повстання. Саме тут трагічно обірвалося життя багатьох визначних представників українського національного відродження: провідників української культури, вчених, письменників, політичних діячів, священиків, хліборобів, робітників.

5 серпня 1937 року за наказом НКВД СССР №00447 почала діяти Постанова ЦК ВКП (б) від 2 липня 1937 р. «Про антирадянські елементи» і розпочато масову чистку радянського суспільства від ворожих елементів, що на думку Сталіна були непридатними для будови комунізму.

Серед них постаті, чия творчість визначала напрями розвитку української науки і культури, але за кривавим розчерком пера безликих трійок НКВД вони зникли у безіменних могилах.

У 1930 році в Соловецькому монастирі був організований найжорстокіший режимний табір, так званий «Слон» – «Соловецкий лагерь особого назначения». Багатьом політичним в’язням соловецького табору тоді закінчувався термін покарання, і щоб не випустити їх на волю, Єжов разом із Сталіним вирішили засудити їх до розстрілу.

Аж 1997 рік приніс нові відомості про репресованих українців на Соловках. Працівники СБУ, українські історики, дослідники та працівники Санкт-Петербурзького науково-інформаційного центру «Меморіал» об’єднали свої зусилля і розшукали та привезли з Архангельська й Соловків цінні архівні матеріали. Вони оформлені у два томи книги «Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії». У книгах опубліковані документи, що стосуються розстрілів в урочищі «Сандормох» (Карелія) і списки засуджених «особливою трійкою» управління НКВД у Ленінградській області, а також документи з тюремних справ соловецьких в’язнів.

Наприкінці 1937 і на початку 1938 років, коли в СССР проводилася кампанія репресій проти «Ворогів народу», «особлива трійка» НКВД у Ленінградській області постановила розстріляти 1825 в’язнів соловецького табору. В архівах знайдено документи Ленінградської «особливої трійки» на розстріл 1116 в’язнів. Фактично стратили 1111 осіб. Розстріли в’язнів відбулися в урочищі «Сандормох», де у 1997 році пошукова група із Санкт-Петербурга і провела необхідні розкопки.

«Соловецький табір особливого призначення», «Соловецька тюрма особливого призначення» – ці назви підкреслюють значення Соловків для комуністичного режиму – і завдяки чому могла успішно функціонувати вся система, вибудувана більшовиками після жовтневого перевороту в 1917 році. Учасниками зеківських потоків спочатку були діячі УНР, вояки УГА та отамани численних повстанських загонів, а згодом – незадоволені рабським становищем робітники та доведені до відчаю колгоспним «раєм» селяни, зацьковане духовенство, потім представники старої інтелігенції, яких оголосили шкідниками та націоналістами, і, нарешті, ті, на кого ще недавно влада спиралася і кого використовувала, а тепер оголосила «ворогами народу» – це партійні й державні діячі, письменники, науковці, митці.

«До середини 1937 р. на Соловках було зібрано весь цвіт української підсовіцької інтелігенції та українських комуністичних кіл…» «Опинившись на Соловках перед єдиною для всіх небезпекою, багато в’язнів забули про давні чвари й незгоди, браталися між собою і з гірким жалем та болем думали про перейдений шлях».

Ці цитати з книжки С. Підгайного «Українська інтелігенція на Соловках».

Загалом же у «Сандормоху» розстріляно українську еліту, наше національне відродження.

Сьогодні рашисти розв’язали проти України війну із застосуванням жорстоких репресій, мордувань і етноциду української нації. Жодна світова історія і культура не знають подібних жертв і трагедій. Тож думаймо й аналізуймо, і об’єднуймося, робімо належні висновки із нашої історії та пом’янімо молитвою душі замордованих українських патріотів.

Ігор Олещук

Опубліковано Національна пам'ять.