День пам’яті та примирення відзначають 8 травня, в річницю капітуляції нацистської Німеччини. Саме цей день вважають Днем перемоги над нацизмом.
Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення є “гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму”.
8 травня 1945 Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла “Акт про беззастережну капітуляцію” Збройних сил Нацистської Німеччини, підписаний начальником Оперативного штабу ОКВ генерал-полковником Альфредом Йодлем за дорученням Президента Німеччини Карла Деніца. Акт був підписаний 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США відбулися велелюдні святкування.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, приуроченої до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, проголошені присвячені пам’яті жертв цієї війни Дні пам’яті та примирення, що відзначаються 8 та 9 травня.
2014 року вперше в історії України офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової війни в Європі та перемоги над нацизмом відбувалися два дні — 8 та 9 травня. Планувалося, що й надалі в Україні вшанування загиблих розпочинатиметься 8 травня — разом з Європою та світом, і продовжуватиметься традиційно 9 травня.
Символом вшанування пам’яті жертв Другої світової війни є червоний мак. Ця квітка – пам’ятний знак жертв усіх військових і громадянських конфліктів, а також відображення кривавого сліду від пострілу.
Україна заплатила за Перемогу найвищу ціну. Її втрати найбільші й непорівнянні з втратами інших країн і народів.
У Другій світовій війні українці понесли людські втрати більші, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати України у цій війні оцінюють у 8 – 10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти із населенням сучасної Австрії.
Українці Закарпаття були першими у міжвоєнній Європі, хто не змирилися з анексією власної території. Зі зброєю в руках вони стали на захист своєї свободи від агресії у березні 1939 року. Від самого 1 вересня 1939 року літаки Люфтваффе бомбардували Галичину та Волинь.
Землі України зазнали ударів ворога вже в перші години війни, а Україна стала безпосереднім полем бою. Впродовж Другої світової війни бойові дії двічі прокотилися усією територією України. Харків, одне з найбільших міст України, переходило з рук у руки чотири рази. Українці перетворилися на гарматне м’ясо відразу для двох диктаторів – Гітлера та Сталіна. У Червоній Армії загинув кожен третій (порівняно з кожним 20-м в армії Великої Британії). Причина такої жахливої ситуації була простою – Сталін не рахувався із жодними втратами, виходячи із логіки “Баби іще понароджують!”
Наслідком зіткнення двох тоталітарних режимів стали небачені жертви як серед військових, так і серед цивільного населення України; територія між Карпатами і Доном перетворилася на Криваві землі. Такою була для українців ціна відсутності власної незалежної держави. Українці боролися проти Гітлера та його союзників в арміях Польщі та СРСР, Канади і Франції, Сполучених Штатів Америки та Чехословаччини, на фронтах Європи, Північної Африки та Південно-Східної Азії, на Тихому та Атлантичному океанах. Українець Олексій Берест був одним з тих, хто встановив радянський прапор над Рейхстагом у Берліні, а українець Майкл Стренк – одним із 6-ти морських піхотинців, які підняли прапор Сполучених Штатів над Іводзимою. Але лише Українська Повстанська Армія виступала у тій війні під українським національним прапором.
Приблизні втрати деяких країн у Другій світовій війні:
Китай – 15 млн.
Росія – 14 млн.
Україна – 8 – 10 млн.
Польща – 6 млн.
Югославія – 1,1 млн.
Франція – 550 тис.
Велика Британія – 450 тис.
США – 420 тис.
Українці зробили надзвичайно вагомий внесок у перемогу над нацизмом, ставши однією з націй-переможниць.
Мільйони українців зі зброєю у руках боролися з нацизмом упродовж усієї війни. Україна дала Червоній Армії 7 командуючих фронтами і арміями, 200 генералів, понад 6 млн. солдатів, сержантів і офіцерів. Близько 120 тисяч українців зустріло нацистів у вересні 1939 р. у складі польської армії. У наступні роки також понад 130 тисяч українців воювали в інших арміях Антигітлерівської коаліції (США, Британської імперії, Франції). Сотні тисяч українців боролись із нацизмом у Русі Опору.
У результаті бойових дій в Україні було зруйновано понад 700 міст і містечок, десятки тисяч сіл. Київ знищено на 85%, Харків – на 70%, великої розрухи зазнали Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, повністю знищено Тернопіль. Було зруйновано 2 млн. будинків, унаслідок чого понад 10 млн. людей залишилися без даху над головою. Загалом матеріальні втрати України під час війни оцінюють у 285 млрд. крб., або 100 млрд. доларів за тодішнім курсом валют.
Радянська влада під час відступу у 1941 році з України вивезла 550 промислових підприємств, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності. Усе, що не можна було вивезти, підлягало знищенню. Виїхало близько 3,5 мільйона жителів республіки – кваліфіковані робітники і спеціалісти, науковці, творча інтелігенція, які віддали свої трудові та інтелектуальні сили на розвиток воєнного і економічного потенціалу СРСР.
Демографи досі підраховують втрати серед військових і мирного населення в 1939 – 1945 роках і стверджують, що якби не війни, катастрофи, голодомори та інші потрясіння 20-го століття, нині українців було б 85 мільйонів.
Визнанням внеску українців у перемогу над нацизмом стало включення України до складу держав-засновниць ООН.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
підготувала Тетяна Тарасюк
