19 квітня в Українському кризовому медіа-центрі відбувся прес-брифінг, присвячений 70-й річниці створенню Антибільшовицького Блоку Народів та перспективі боротьби з російським агресивним імперіалізмом та необільшовицькою політикою офіційної Москви.
В заході взяли участь Сергій Пархоменко, радник міністра освіти і науки, Марія Базелюк, активний учасник АБН, редактор журналу «Свобода народів», Григорій Рій, історик, Віктор Рог, головний редактор часопису ОУН «Шлях Перемоги», Ельхан Нурієв, співкоординатор ініціативи «Антипутінський інформаційний фронт», радник міністра освіти і науки, Дмитро Жмайло, співкоординатор ініціативи «Альянс Балто-Чорноморських Націй» та руху «Вільні Люди», заступник голови Молодіжного Націоналістичного Конгресу, Рустем Жангожа, професор.
Марія Базелюк:
«Коли на початку 90-х була спроба змінити АБН на більш ліберальне об’єднання, почалися події в Грузії та Чечні. Відповідно ми разом із останньою головою АБН Славою Стецько прийняли рішення, що антиімперську боротьбу згортати рано. Почалися контакти з воюючою Чеченію (Ічкерію), з демократичними урядами країн Закавказзя. Почав свою роботу журнал «Свобода народів», присвячений визвольній боротьбі чеченського народу. За контакти з людьми Дудаєва ми піддавалися шаленому тиску з боку тодішньої української влади. Тим не менш, все одно збирали політичні форуми, присвячені боротьбі з новітнім російським імперіалізмом за участі грузинів, чеченців, азербайджанців, поневолених народів Росії, видали книгу про російсько-чеченську війну, написану Яндарбієвим. Ми не мали б таких проблем, якби у нас зараз був АБН у тому ж вимірі, на тому ж рівні, який був за часів Слави Стецько. Ми не мали би таких проблем зараз з інформаційною безпекою, дезінформацією подій в Україні, яка є. Ми бачимо, що необхідність відновити АБН, хай і в іншому форматі і під іншою назвою назріла після Революції Гідності і початку війни з путінською Росією. В цьому напрямку будемо рухатися й далі».
Ельхан Нурієв:
«Антибільшовицький Блок Народів має великий потенціал, бо люди хочуть спільної боротьби. «Всі розуміють, що Україна – «передній край», єдина, хто може протистояти російській імперії спільними зусиллями, це Україна і українці. Про Україну ходить добра слава, про народ України».
Сергій Пархоменко:
«Спробами консолідувати націй, що зазнали агресивних дій, є утворення міжнародної громадської платформи «Альянс Балто-Чорноморських націй» та ініціативи «Антипутінський інформаційний фронт». Ми вже налагодили контакти з представниками діаспор поневолених «ерефією» народів в Європі та нашими однодумцями в самій Росії. Але зараз розкривати всі карти не можемо з міркувань безпеки. Та робота вже почалася. Одне скажу – ми маємо вести війну і на території ворога, інакше зруйнувати нову необільшовицьку російську імперію не буде можливим».
Рустем Жангожа:
«Шкода, але українська держава безвідповідально ставиться до своєї східної діаспори – в Росії, в Центральній Азії. А між тим там іде процес асиміляції, українці при переписах населення воліють вказувати свою національність як «росіянин». Так само не ведеться робота з представниками корінних народів Центральної Азії і Росії, які потрапляють в орбіту Кремля. Коли я був за кордоном, то зустрів одного знайомого киргиза, який пробував іти воювати за так звану «новоросію». Він сказав мені таке: «коли я побачив, що насправді відбувається на Донбасі, то я відмовився воювати. І якщо б я і пішов колись на цю війну, то тепер тільки на боці України».
Дмитро Жмайло:
«Для створення новітнього аналогу АБН, важливо враховувати роль не лише поневолених націй, одна з яких – кримські татари, але й фактор близьких по духу наших сусідів, зокрема, країни Балтії, що активно підтримують нас в боротьбі. Дуже позитивно, що черговий Міжнародний Конгрес кримсько-татарського народу відбувся саме в Литві. Варто озвучити головний посил цього заходу: кримські татари мріють, коли над Кримом замайорять три прапори – український державний, прапор кримсько-татарського народу та прапор об’єднаної Європи – ЄС».
Віктор Рог:
«Москва, яка б вона не була, царська чи більшовицька, біла чи червона, чи сіро-буро-малинова, вона завжди буде імперською. Це урок історії, який ми чітко маємо засвоїти. Урок другий, це те, що Москва загрожує поневоленим народам, і вони мають бути союзниками України. Так воно було у 43-ому році, так само у 46-ому році, так і сьогодні.
Ідеї АБН сьогодні актуальні, досвід АБН – безцінний. Нашими союзниками є саме ті, хто відчуває загрозу з боку Москви. Тому поки не відбудеться розпад Росії, ситуація буде повторюватися, будуть нові війни, про мир і безпеку на теренах Східної Європи можна забути. Тільки пришвидшивши розпад Росії ми здобудемо перемогу, завершимо війну і повернемо втрачені території».
Сергій Багряний, УІС
