Школярі й «Жіноча громада» Полтавщини вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні

6 Квіти до Меморіалу

В Абазівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів разом із обласним відділенням Міжнародної організації «Жіноча громада» провели щорічні скорботні урочистості на ввічнення пам’яті земляків, загиблих від голодного злочину тоталітаризму.

2 Відкриття

Завжди пам’ятати трагічні події, заподіяні сталінським режимом на Україні закликала своїх вихованців Тетяна Цимбалюк – директор Абазівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Полтавського району Полтавської області. У вечорі-реквіємі «Пам’ятаємо…» взяли участь учні 7–11-х класів.

1 Промовці

«Вісімнадцятий рік поспіль ми згадуємо співвітчизників – жертв Голодомору-Геноциду 1932–1933 років в Україні, аби не дати змовкнути голосові тих, хто безвинно пішов за вічну межу, аби їхні світлі імена жили поряд із мріями й надіями нащадків» – промовляла заслужений працівник культури України, голова обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» Валентина Шемчук та принесла білі хризантеми як ознаку пам’яті замучених голодною смертю українців.

3 Школярі

Невимовно зворушливо прозвучали слова-згадка про убієнних голодом радянської влади земляків учителя української мови та літератури Тетяни Іщенко. Щиро виголошували рядки-спомини старшокласники. Біль тогочасних світлин та щемна пісня про страхітливе голодне лихоліття кремлівських катів застигли сльозами суму на наших очах. Усі схилилися в Хвилині мовчання.

4 Депутат

Депутат Полтавської районної ради Григорій Рябокінь залишив біля пломеніючих свічок снопик, обарвлений національними кольорами. Його разом із принесеними школярами перев’язаними чорною стрічкою колосками поклали до встановленого в парку села Памятного знака Жертвам Голодомору 1932–1933 років в Україні.

5Діти. Пам'ять

7 Організатори

Як і минулоріч, снопик Пам’яті, переданий абазівськими школярами, ліг до Меморіалу Голодомору в Києві. І оксамитові квіти пізньої осені завжди виднітимуться біля сільського Хреста пам’яті срібними суцвіттями нашої жалоби, нашим чистим спогадом і невтомним благанням не забувати…

Валентина Шемчук

Опубліковано Громадське життя.