Тривають вирішальні поєдинки за найпрестижніші клубні трофеї Старого світу – у Лізі чемпіонів та Лізі Європи.
Коронавірусна пандемія спричинила неабиякий гармидер. Декілька місяців футбольні поєдинки не проводилися. Відтак, в авральному режимі доводиться наверстувати згаяне. Розпочинаються кваліфікаційні матчі сезону 2020-2021, а ще не визначилися тріумфатори минулого… Грають без глядачів та за умов дотримання правил гігієни. Немає жодного подиву, що за такої ситуації з турнірної боротьби вибули визнані гранди – мадридський «Реал» та туринський «Ювентус».
Привертає увагу інше. Всі без винятку поєдинки розпочинаються з хвилини Пам’яті за чисельними жертвами Covid-19. Також у всіх команд на футболках є слово «Дякую», написане мовою країни, яку вони репрезентують. У такий спосіб футбольна спільнота Європи віддає належне лікарям, які ведуть боротьбу із страшною сучасною недугою. Багато матчів, але не всі, що є доволі цікавим фактом, також розпочинаються з того, що після стартового свистка судді та гравці клякають на одне коліно, піднявши вгору стиснуту у кулак руку. Триває це декілька секунд. У такий спосіб демонструється боротьба із расизмом. ФІФА та УЄФА й раніше вели боротьбу із цим злом, закликали до рівності та зваємоповаги. Посилилось все це після відомих подій у З’єднаних Штатах Америки, де наприкінці травня помер темношкірий Джордж Флойд, якому завдали травм поліцейські під час затримання.
Подія дістала такий резонанс, що за лічені дні страйкували багато американських міст. І не просто мітингували, а вдавалися до безчинств, грабунків і таке інше. Не обійшлося без людських жертв. Аби бодай якось втихомирити натовп, американські поліцейські вдалися до жесту смирення із мітингувальниками, стаючи перед ними на одне коліно. Очевидно, це був останній спосіб послабити хаос та втихомирити багатотисячні злочинні акції із грабежами, насильством і вбивствами.
Тут важливо, аби УЄФА не передала куті меду. Річ ясна, расизм – зло. Але, виглядає, що й поважне футбольне відомство стало на коліна перед здебільшого кримінальним елементом, злодіями, наркоманами тощо. Суд визначить, наскільки правовими були дії поліцейських. Та вже зараз відомо, що мало не канонізований Джордж Флойд, якого поховали у позолоченій труні і родині якого зібрали 13 мільйонів доларів, був затриманий після спроби ним реалізувати у супермаркеті фальшиву двадцятидоларову купюру. Та й вів він далеко не ідеальний спосіб життя. Зокрема, зовсім не признавався до своєї маленької донечки…
В Україні прояви расизму також бувають. Можна згадати сумної слави поєдинок у Харкові між донецьким «Шахтарем» і київським «Динамо», коли фанати зі столиці вигукували звуки, схожі на мавп’ячі, коли з м’ячем були темношкірі гравці «гірників». Тоді здали нерви у бразильців Тайсона, Дентиньйо. Не обійшлося без вилучень і гучного скандалу. Ще більш кумедним видалося оправдання вболівальників «Динамо», які наголосили, що в такий спосіб хотіли привернути увагу до рідкісного виду сов, якому загрожує цілковите зникнення.
Пригадується, перед континентальною першістю 2012 року, яка відбувалася в Україні та Польщі, колишній капітан збірної Англії Сол Кемпбел навіть закликав не їхати в нашу країну через непоодинокі прояви расизму. Тоді в Україну не поїхала сім’я оборонця англійців Ешлі Коула, яка планувала підтримувати його безпосередньо з трибун. Міжнародна організація «Amnesty International» застерігала фанатів від візиту через расизм не лише з боку пересічних громадян, а й навіть українських правоохоронців! Ось такої!
Під час презентації талісманів Євро-2012, Славека і Славка, яка відбувалася десь за два роки до початку турніру, головний тренер збірної України Олег Блохін сказав, що ці талісмани йому нагадали бразильця Андре з «Динамо»… «Тільки наш талісман світліший…», – наголосив наставник «жовто-синіх», навіть не тямлячи, що повіяло расизмом.
Першість відбулася на високому рівні і ніяких образ в бік людей із різним кольором шкіри не було. Ймовірно, якісь поодинокі випадки були, але, як каже відомий футбольний фахівець Мирон Маркевич: «То таке…». У світі багато людей. І вони різні. Жодна країна не є ідеальною і застрахованою від цього ганебного явища.
Якщо вже говорити про щонайменше неприязнь до інших націй, то в українському футболі ледве не найпопулярнішим гаслом є започатковане фанатами львівських «Карпат» промовисте: «Хто не скаче – той москаль!». Але, з огляду на кількасотлітню ворожість Московії до України, її злочини щодо нашої держави, зокрема й новітні – тимчасове загарбання Криму та вторгнення на Донбас, ані українські високі достойники гри мільйонів, ані європейські ніяк не реагують. Відтак, гасло набуло не меншої популярності, ніж відомий хіт, створений фанатами харківського «Металіста» про кремлівського карлика Путіна.
Дістається й власникам клубів. Зокрема, братам Григорію та Ігорю Суркісам, які майже чверть століття верховодять київським «Динамо». Фанати клубу щоразу нагадують їхнє походження. Нині антагонізм сягнув апогею через депутатство старшого з братів у прокремлівській партії ОПЗЖ та запрошення на тренерський місток «біло-голубих» румунського спеціаліста Мірчі Луческу, який понад десять років очолював затятого ворога киян донецький «Шахтар». Фанати пікетують офіс клубу, вивішують банери із написами: «Суркіси – ганьба «Динамо»!». Їм обмежили доступ до тренувальної бази команди. Пікантності ситуації додає той факт, що з ними солідарні чимало «зірок» клубу різних часів, які також вбачають образу у запрошенні Луческу. Наразі, не допомагають ані квіти, які румун поклав до пам’ятника Лобановському, ані заяви гравців, які довіряють новому тренеру. Звідси й поява у ЗМІ інформації про відставку Мірчі Луческу, але тренер через день після цього все ж прибув в Україну і став до тренувань із новими підопічними.
Нещодавно минуло шість років із часу трагічної загибелі юного воротаря краматорського «Авангарда» Степана Чубенка. Він повстав за цілісність України, не приховував патріотичних поглядів. Степан повертався з Києва, де перебував у друзів. У Донецьку його, з синьо-жовтою стрічкою на наплечнику та шаликом львівських «Карпат», схопили промосковські бандити з так званого батальйону «Керч». Над 16-річним юнаком знущалися, вибили зуби, змушували копати окоп, в якому, із простріленою головою, його згодом знайшли… Нелюди дотепер не покарані. Українські достойники від футболу не звернулися в УЄФА та ФІФА про цей кричущий факт! Степан Чубенко – не Джордж Флойд. Він не чинив жодних протиправних дій, а лише любив свою Батьківщину. Чомусь його, гравця, футболіста, не вшанували європейські клуби.
Перед ним, перед його світлою Пам’яттю мала б стати на коліна футбольна спільнота.
Григорій Жибак
