Порядок денний сучасної України: Деокупація та позбуття наслідків колоніальної політики Москви

IMG_9669

20 травня в Києво-Могилянській Академії відбувся Антиокупаційний Форум українських справ. Задача заходу – не лише підбити підсумки того, що зроблено в Україні в плані звільнення від радянсько-російського минулого, не лише окреслити проблеми деокупації, що стоять перед суспільством, але й запропонувати алгоритм покрокового звільнення України.

Для більшої ефективності Форум було розподілено на три тематичні блоки: декомунізаційний, деокупаційний, деколонізаційний.

Форум відкрив вітальним словом Голова правління Центру національного відродження Тарас Гребеняк, якій розповів про передісторію та про основні задачі форуму. В першому блоці під головуванням професора Сергія Квіта було озвучено основні проблеми в рамках тематики Форуму та підбито проміжні підсумки – що зроблено і що буде робитися в найближчі місяці в сфері деколонізації та звільнення України від російської присутності.

Володимир Вятрович, голова Українського інституту національної памяті:

«Виповнився рік з моменту прийняття законів щодо декомунізації. Проросійським політичним силам здавалося, що процес декомунізації провалиться через формалізацію процесу. Та цього не сталося. 19 травня перейменували Дніпропетровськ, незабаром перейменуємо Кіровоград і ще три сотні населених пунктів. Так само в рамках внесення змін до Конституції, переконаний, буде змінено назви Кіровоградської та Дніпропетровської областей. А ще зараз важливо щільно взятись за процес змін назв вулиць, бо він іде повільно, існує саботаж на місцях.

Хотілося б наголосити, що ніяких додаткових коштів на зміну назв, табличок, переоформлення документації витрачати не треба – ці кошти закладені в місцевих бюджетах».

Голова УІНП також зазначив, що Євромайдан, Революція Гідності – це був не просто виступ на підтримку євроінтеграції, виступ проти режиму Віктора Януковича, це було антирадянське повстання, повстання проти псевдо цінностей і псевдо правил, нав’язаних українцям Москвою.

Андрій Левус, Народний депутат України, депутатське обєднання «Наступ»:

«Декомунізація є важливим процесом, та крім нього перед нами стоїть ще цілий ряд практичних задач – деколонізація інформаційного поля, економічної сфери, культурної сфери».

Андрій Левус також розповів про досягнення та найближчі задачі депутатського корпусу в сфері деокупації України. Серед таких: позбавлення ліцензій ЗМІ, які ретранслюють постулати російської пропаганди (наприклад. канал «Інтер», газета «Вєсті» і т.д. – УІС), позбавлення державних нагород осіб, які співпрацюють з державою-агресором, на законодавчому рівні взяти під контроль релігійні організації, керівний орган який знаходиться закордоном (УПЦ МП – УІС), візовий режим з РФ, заборона російським гастролерам вільно їздити в Україні (законопроект розроблений народним депутатом Олегом Медуницею – УІС), введення квоти в радіоефірі на іноземний продукт (в першу чергу – російський – УІС), заборона діяльності відверто проросійських організацій, зокрема – «Українського вибору» кума Путіна Віктора Медведчука.

«Без економічної деокупації не перемогти у війні. Тому треба вибити в РФ її економічну базу в Україні, зокрема – заборонити росіянам бути власниками підприємств, що мають відношення до державних монополій через . Наприклад, обленерго на 70% перебувають у власності проросійських олігархів та громадян РФ.

Майно резидентів РФ, оформлене через іноземні офшори, власники – російські олігархи має пройти через реструктуризацію. В банках, у яких є російські бенефіціари, заборонити проводити операції державним підприємствам. Також необхідне посилення та введення санкцій проти російських підприємств, зокрема – проти компанії «Роснєфть». Бо парадокс – ми самі ж оплачуємо вбивства наших людей, фінансуючи російські структури!

Добити економічно Росію – не на словах, а на ділі – це зараз основна задача для патріотичних сил», – наголосив нардеп.

Також Левус запропонував створити платформу за участі громадськості для підтримки законопроектів, спрямованих на деокупацію.

Ростислав Мартинюк, журналіст:

«В Україну приходило чимало колонізаторів, але московська колоніальна політика була найсильнішою, найболючіше вдарила по нас. Асиміляція, геноцид, русифікація, формування системи псевдо цінностей, а зараз – і «гібридних субкультур» (неофіційне поширення так званого «новоязу» – «модернізованої» російської мови – УІС) – все це прояви колоніалізму з боку Росії. В рамках деколонізації треба діяти спільно з іншими пригнобленими Москвою народами, зокрема – угро-фінськими. І головне – ми маємо завершити деокупацію саме в Москві!».

Після основного блоку учасники Форуму почали працювати в режимі дискусійних панелей аби напрацювати проекти для вирішення ключових проблем в сфері деокупації.

В рамках панелі декомунізації за участі Богдана Короленка, Аліни Шпак, Юрія Макарова, Віталія Портнікова, Сергія Рябенка акцент було зроблено на наступних тезах:

«Змінити назви недостатньо – окупанти запросто заберуть територію, як це було в 90-і роки Молдові. Там відбулося перейменування, але Росія забрала Придністорвя, бо половина населення була орієнтована на Росію. Зараз проросійських громадян вистачає і в Україні, які чекають на прихід російських танків, або відновлення статусу-кво і повернення в часи режиму Януковича. Окрім декомунізації потрібно запустити процес зміни свідомості. Виховання дітей,молоді на засадах українських цінностей, українського патріотизму, викладання правдивої історії,популяризація національної культури, будувати суспільство діалогу».

В другій панелі з питань деокупації за участі Андрія Левуса, Сергія Висоцького, Сергія Кузана, Олексія Бежевця, Сергія Іванова було ще раз наголошено на законодавчих ініціативах, які внесені у Верховну Раду і які стосуються обмеження дій окупанта в політичному, економічному, інформаційному й культурному просторі.

«Логіка путінського режиму полягає в тому, що для нього, режиму, межі руского міра закінчуються там, де російського окупанта зможуть збройно зупинити. Очевидно, що нема різниці в сортах Росії – чи червона, чи путінська, чи царська, чи демократична. Алгоритм поневолення України був такий: Газові угоди 2009 року – Харківські угоди 2010 року – анексія Криму – війна на Донбасі. Паралельно відбувалася «пупінізація» оточення Януковича. А додайте ще до цього розбазарення військового потенціалу з боку «патріотів» часів влади Ющенка та Тимошенко. Окрім власне російських найманців, місцевих маргіналів, корупціонери і контрабандисти сходу і півдня України, пов’язані з російським бізнесом, стали «рушійною силою» «руской вєсни». І все це на фоні постійної інформаційної агресії з боку Росії. Тепер маємо таку ситуацію. І щоб змінити хід подій, нам треба бути здоровими консерваторами – діяти жорстко, непопулярно, поступово добудовувати державу до пуття, вичищати радянсько-російський бруд», – вважають учасники дискусійної панелі.

В свою чергу третя панель – деколонізація – представлена Ростиславом Мартинюком, Юрієм Сиротюком, Олексієм Курінним, Богданом Галайком акцентувала свою увагу на питаннях символів, дат, цінностей, мови та історичних міфів, моделі культурної і мовної поведінки, нав’язаних нам російськими колонізаторами.

На останок додамо, що організаторами Форуму виступили Центр національного відродження, громадська мережа «Вільні люди», ГПО «Українська справа», Науково-дослідний інститут українознавства, недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень», за сприяння Українського Інституту національної пам’яті.

Сергій Багряний, УІС

Опубліковано Головне, Громадське життя.