Знайомтесь: Інститут наукових студій націоналізму

sycz

Наш співрозмовник – Олександр Сич, доктор політичних наук, голова Івано-Франківської обласної ради, ініціатор створення Інституту наукових студій націоналізму.

Пане Олександре, Інститут наукових студій націоналізму так стрімко увірвався в інформаційний простір. Від якого часу він існує і чи зареєстрований офіційно?

Перш за все, слід уточнити, що теперішня інформаційна активізація Інституту пов’язана із рядом презентацій збірника творів Степана Бандери «Перспективи української революції». Вони проведені у Києві, Тернополі, різних містах Прикарпаття, але завдяки сучасним інформаційним технологіям стали відомими значно ширшому загалові українців.

Але насправді Інститут був утворений ще 2015-го і на його рахунку, окрім теперішньої популяризації творчої спадщини Бандери, є вже ряд інших серйозних заходів. Зокрема він став основним організатором двох наукових конференцій на теми сучасного націоналізму. Так 2017-го проведено наукову конференцію з міжнародною участю «Cоціальна політика в теорії і практиці українського націоналізму: історія і сьогодення», а 2018-го – аналогічну конференцію на тему «Економічний націоналізм».

Щоправда, Інститут офіційно зареєстрований у статусі громадської організації щойно 2019-го. Нещодавно ми розробили і запустили власний сайт, а в соціальній мережі Фейсбук також власну сторінку. Тут читачі мають змогу ознайомитися як з нашою поточною діяльністю, так і з новинами організаційного та інтелектуального життя націоналізму в світі та в Україні.

А які завдання ставить перед собою Інституту наукових студій націоналізму? Судячи з презентацій збірника творів Степана Бандери, він є ще однією громадською організацією, що об’єднує у своїх рядах дослідників історії українського націоналізму?

Не зовсім так. А якщо точніше, то головною його відмінністю є не стільки дослідження історії українського націоналізму, скільки його місця і ролі в житті сучасного суспільства. Якщо Ви зайдете на наш сайт, то про завдання Інституту дослівно прочитаєте таке: «Наукове вивчення феномену націоналізму, його сучасних трансформацій і перспектив, ролі і місця в становленні та розвитку Української національної держави».

Ми зі своїми друзями-однодумцями виходимо з того, що сьогодні вже не бракує тих, хто досліджує історію українського націоналізму. Відкриття архівів дозволить значно удосконалити цей процес і розкрити його нові грані та сторінки. І в той же час нам вкрай бракує досліджень на тему: а яким є і має бути сучасний український націоналізм? Не дивно отож, що він в українському політичному процесі перебуває далеко не на домінуючих позиціях. А це означає, що сучасна Українська держава в час свого становлення може не отримати того національного компонента, який несе в собі концепція і програма націоналістичного руху. А отже є ризик, що в перспективі вона не буде повноцінно національною.

Сучасний український націоналізм перебуває у переходовому стані – організаційному й інтелектуальному. Його доктрина потребує осучаснення і стане більше затребуваною суспільством тоді, коли зможе дати відповіді на актуальні питання сьогодення. Й таких відповідей марно шукати лишень у творах класиків українського націоналізму. Їх треба напрацьовувати нам самим – теперішнім українським націоналістам. Сподіваємося, що Інститут наукових студій націоналізму внесе свою вагому лепту для вирішення цієї проблеми.

Вітаємо із нещодавним захистом докторської дисертації! Ваші наукові інтереси і висловлені у дисертації ідеї якось накладуть свій відбиток на напрямки діяльності Інституту наукових студій націоналізму?

Дякую за вітання. Тема моєї дисертації безпосередньо стосується того, чим займається Інститут. Адже вона звучить «Сучасний український націоналізм: політологічні аспекти трансформації парадигми». Якщо з наукової мови перекласти на мову повсякденного вжитку, то мова йде про трансформацію українського націоналізму з революційного і руїнницького, яким він був у визвольний період по відношенню до держав-колонізаторів, в раціонально-конструктивний і державницький на етапі розбудови власної національної держави і задля її повноцінного розвитку.

Я вже достатньо давно зрозумів, що життя надто коротке, аби витрачати його на неулюблені справи. А тому не тільки в приватному житті, але й в політиці та науці намагаюся займатися тим, що мені подобається і що відображає мою внутрішню сутність. А тому обрав саме таку тему наукової роботи, усвідомлюючи, що її нелегко буде захистити. Пригадую, якось довелося почути в одному авторитетному науковому товаристві дослівно таке: «В політичній науці є теми-табу. Й одною із таких є тема націоналізму. А тому твоя дисертація безперспективна і ти її ніколи не захистиш».

Й тим не менше, мені вдалося досягнути поставленої мети. Однак, отриманий ступінь доктора політичних наук зовсім не означає, що я припиняю науковий аналіз стану сучасного українського націоналізму і пошук шляхів його розвитку та підняття до вершин політичного впливу на життя суспільства і держави. Власне Інститут є тою формою, завдяки якій ми з однодумцями і будемо реалізовувати такі ідеї.

А чому саме в такій формі, а не в стінах якогось українського вишу?

Для цього є ряд причин. Що стосується мене особисто, то я займаю відповідальну посаду голови Івано-Франківської обласної ради й свої наукові інтереси можу реалізовувати лишень у вільний від основної роботи час. Зрештою, саме так, у вечірні години та вихідні дні, я й готував до захисту дисертацію, забираючи цей час у своєї родини – дружини, дітей, внуків.

Окрім основної роботи я продовжую також викладати в місцевому університеті для магістрантів державного управління, маючи там символічних 0,25 ставки посади професора. Однак викладацька робота має достатньо рутинний характер й не завжди плідно впливає на науковий пошук.

А от що стосується інших моїх друзів, а серед них доктори, кандидати наук з різних галузей, аспіранти і просто активні молоді люди, то вони різною мірою поєднують свою науково-викладацьку чи навчальну діяльність із громадською діяльністю у рамках нашого Інституту. Але кожен із них великою мірою зв’язаний тими умовностями системи нашої вищої системи освіти, які не дають їм можливості повноцінно розкрити себе і реалізовувати свої ідеї.

Перш за все, вони перевантажені офіційно встановленими нормативами викладацької роботи й зовсім не мають час на науковий пошук. До того ж, сьогодні науковець практично не має можливості отримати відрядження від свого вишу для участі в науковій конференції чи в якомусь іншому форумі. А ми через Інститут самі на волонтерських засадах та завдяки добровільним пожертвам організовуємо такі конференції і запрошуємо на них науковців зі всієї України й навіть з-за кордону. Ми готові їм оплатити дорогу в обидва кінці, поселити в готелі і повністю забезпечити проживання на час проведення конференції та видати своїм коштом збірник наукових праць. Й все це взамін за їхню готовністю застосувати свої знання для наукового аналізу різних аспектів феномену націоналізму. А що вже казати про те, що на відміну від сусідніх Польщі чи Росії, у навчальних планах наших вишів відсутня така дисципліна як «Націоналізм» та відповідні підручники, затверджені на офіційному рівні міністерством освіти і науки.

А тому ми й зареєстрували громадську організацію Інститут наукових студій націоналізму та обрали таку громадсько-наукову форму для повноцінної, вільної і розкутої реалізації своїх зацікавлень.

Поділіться, що є у ваших найближчих та перспективних планах?

Однією із основних форм нашої роботи є і будуть наукові конференції та видання збірників матеріалів за підсумками їх проведення. Найближча вже запланована на середину квітня цього року на вкрай актуальну для сьогоднішньої України тему – «Соборність як фундаментальна складова ідеології українського націоналізму». Детальніше про вимоги щодо умов участі в ній можна прочитати на нашому сайті insn.org.ua. А в перспективних планах – видання часопису сучасної інтелектуальної націоналістичної думки під робочою назвою «Націоналізмознавство». Є також ідея заснувати Фонд наукових студій націоналізму і на конкурсних засадах сприяти виданню тих наукових праць, особливо молодих науковців, які відповідають напрямкам нашої діяльності. Дуже амбітною є ідея підготовки фундаментальної «Енциклопедії українського націоналізму». Я вже з десяток років виношую її в голові й вона настільки масштабна, що навіть боязко підступитися до її практичної реалізації. Але мені здається, для цього вже настав час.

Окрім того, не виключаємо і таких форм роботи, як і сприяння виданню класичної спадщини українського націоналізму, їх презентації та всіляка популяризація у суспільстві. Зокрема, маємо задум до 130-річчя з дня народження Євгена Коновальця видати збірник «Євген Коновалець та його доба». Як на мене, то він є ґрунтовною хрестоматією для вивчення не тільки націоналістичної, але й загалом політичної історії України 20-30-х років ХХ століття. Такі напрацювання є фундаментом, на якому ми стоїмо сьогодні, задивляючись у перспективу. А чим вищим є фундамент, тим виднішим і обрій.

Спілкувався Сергій Вересень, УІС

Опубліковано Пряма мова.