Відновлення Незалежності – перемога українців

323987

30 років тому Україна повернула собі Незалежність – це великий термін для однієї людини та вкрай мізерний для існування цілої української нації.

Але навіть в цей відносно невеликий проміжок часу ми маємо здобутки, якими можемо пишатися, та перемоги, завдяки яким ми існуємо.

Наша країна завжди славилася своїми героями – ніколи український народ мовчки не спостерігав за несправедливістю, за спробами поневолити або зламати нашу націю. Наші пращури сміливо вставали на боротьбу з ворогом, а їхні славетні подвиги вражають і сьогодні. Згадаймо сьогодні козаків Гетьманської доби, Українських Січових Стрільців, учасників військових формувань часів Визвольних змагань 1917-1921 років, діячів Карпатської України, підпільників УВО та ОУН, воїнів УПА, дисидентів – всіх борців за Незалежність у XX столітті, учасників Революції на граніті, Помаранчевої Революції, Революції Гідності, Героїв Небесної Сотні та Героїв сучасної російсько-української війни.

Але є в наші історії періоди, коли або через слабкість духу або відвертий колабораціонізм керманичів держави армія розпускалася, військові роззброювалися, а Україна потрапляла до рук окупантів. В результаті ми втрачали Незалежність, а звичайні українці, які не мали військового досвіду, брали в руки зброю та боронили нашу землю як могли. Так було на початку ХХ сторіччя, такі самі процеси відбувалися й на початку 2000-х років. Але на відміну від сторічної давнини, у 2014 році українці змогли дати по зубах російським окупантам!

Після Революції Гідності відношення влади до армії змінилося. Постреволюційна влада зробила реформу війська та його фінансування пріоритетними й Україна отримала результат.

Щороку веб-ресурс Global Firepower оприлюднює оцінку сукупної військової потужності кожної з країн світу. Так, згідно з ним, у рейтингу найсильніших військових держав світу у 2020 році Україна посіла 27 сходинку зі 138, а серед країн Європи – 9 місце із 50!

Та не слід плекати ілюзій. Треба йти далі, не зупиняючись на досягнутому. Адже навколо нас світ постійно змінюється. Разом із ним змінюється й українське військо. Але не лише…

Останнім часом усі наші сусіди – Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Білорусь та терористична Росія – активно оновлюють свої армії та збільшують видатки на військо. На тлі такого активного переозброєння, і насамперед Росії, оборонні можливості України потребують постійного нарощування.

Те, що Зеленський дозрів до проведення параду в цьому році – однозначно добре. І для самих наших захисників, і для громадян, які побачать міць української армії та будуть впевнені, що їх є кому захищати. Але за два роки в Збройних силах накопичилася купа проблем. З приходом Зеленського припинилося зростання винагородження військових, а сьогодні військові частини вже мають борги перед військовослужбовцями.  У 2020 році Державне оборонне замовлення було профінансовано тільки на 20%. В поточному – ситуація не змінилася. Згідно з бюджетом 2021 на фоні значного збільшення фінансування Офісу Президента, МВС та Генпрокурора, Міністерство оборони отримало на 123 млн. грн. менше, ніж торік. А з квітня цього року оборонне замовлення взагалі заблоковане та не виконується.  Припинено оновлення військової техніки, згорнута реформа харчування військових та, взагалі, наближення армії до стандартів НАТО.  Тож на параді 24 серпня ми побачили армію зразка 2019 року. Зеленському справді варто вчитися. Хоч і пройшло вже 2.5 роки ЗЕпрезидента, але почати вчитись ніколи не пізно. Було б розуміння і бажання, якщо він, звичайно, здатен це усвідомити.

 Захист української культури та мови

 300 років бездержавності, російської імперської, а потім і радянської окупації, численних заборон та системних винищень українства, млявої національної політики з 1991 року зробили свою ганебну справу – виховали комплекс меншовартості серед українців та глибоко вкоренили денаціоналізованих манкуртів серед бізнесових та політичних «еліт» держави.

Як результат, ми маємо не тільки засилля російського низькосортного квартального медіа продукту в усіх сферах життя українців, але й глибоко вкоріненні радянські та навіть імперські архетипи.

Вперше Україна спромоглася позбутися у своїх містах та селах тоталітарних символів епох окупації. Ще кілька років тому у моєму рідному Запоріжжі знаходився комплекс з «6 Ленінів»: площа ім. Леніна, Дніпрогес ім. Леніна, проспект ім. Леніна, найбільший в Україні пам’ятник Леніну, острів ім. Леніна та порт ім. Леніна. Зараз про весь цей «совок» вже забули, а в цьому році міська рада нарешті планує розпочати реставрацію площі, яка тепер має назву «Запорізька». Підростає нове покоління, яке про вже демонтовані символи тоталітаризму знатиме тільки з історії.

Вперше у 2019 році українська держава почала дієво захищати мову! Прийняття мовного законодавства було вкрай важкою справою, але завдяки принциповій позиції проукраїнської частини Верховної Ради, завдяки наполегливості патріотичної громадськості ми змогли проголосувати мовний закон в цілому. І таким чином виправили помилку та недопрацювання всіх попередніх років.

 Рідна Церква

 333 роки – рівно третина тисячоліття пішла на те, щоб історія зробила коло, а українська церква повернула собі незалежність. За цей час історичні факти були багато разів спотворені, а справжні події російська історія підмінила власною міфологією.

Про те, що отримання Томосу є засадничою історичною подією – знають всі. Навіть політичні опоненти та відверті вороги України про це пишуть та згадують, правда з дещо іншим емоційним тоном. І ця подія увійшла в підручники з історії України.

Скільки б Москва не скреготала зубами, скільки б не платила пропагандистам і перевертням за зомбування українців – історична справедливість відновлена. Українська церква має Томос, а російська – ні.

Але з приходом зеленої влади ситуація знову розвернулася в проросійський бік і московські зайди повернулися до влади. Так, наприклад, заступник голови Офісу Президента України Сергій Трофімов відверто каже, що «минула влада дискредитувала дії мільйонів віруючих» і що Порошенко «обрав лукавий вектор». Крім того, він зізнався, що неодноразово разом з Зеленським зустрічався з Онуфрієм. Тобто виходить, що Володимир Зеленський таємно зустрічається з особами, які очевидно є агентами російських спецслужб та оточив себе людьми, які знаходяться під омофором ФСБ. Саме тому і досі не виконується ухвалений нами закон щодо перейменування УПЦ МП в Російську православну церкву в Україні. І саме тому вже два з половиною роки заблокований перехід громад українських віруючих в ПЦУ. І хоча у російської церкви є потужні лобісти на Банковій, ми маємо значну перемогу – власну церкву. І цей факт жодний російський посіпака знищити вже не зможе!

Так, 30 років Незалежності не були простими. Ми досі боремося з наслідками 300-річної імперської політики Росії, багато державних інституцій нам доводиться створювати з нуля, бо вони були знищенні роками окупації. Ми маємо економічні, політичні та соціальні проблеми, але ми їх вирішуємо – ми будуємо власну державу та вдало протистоїмо новим викликам.

Ані культурна експансія, ані економічний шантаж, ані зрештою військова агресія не зломили бажання українців жити у власній державі, яку ми вибороли важкою працею і дорогою ціною.

І я впевнений, що попереду у нас велике майбутнє – ми здатні побудувати сильну державу та відновити власне гідне місце в родині європейських народів.

Вже за традицією моїм головним побажанням в День Незалежності є перемога. Здобудемо перемогу – будуть у нас і щастя, і добробут, і злагода. Єдине, чого нам ніколи не вдасться позбутися – туги за полеглими. Ми шануємо кожного українця, чиє життя обірвали московські окупанти. Вічна пам’ять і слава загиблим героям!

Ігор Артюшенко

Опубліковано Головне, Пряма мова.