Ідеологія, яку з самого початку сповідує теперішня влада, зовсім не передбачала важливої частини візиту держсекретаря Блінкена та його заступника пані Вікторії Нуланд до України. Це пункт про зустріч останніх з представниками українського громадянського суспільства.
Зустріч з представниками громадянського суспільства? А не лише з першими особами влади? Чому і навіщо?
Річ у тім, що ідея так званого народовладдя, яка також радикально і дуже довільно тлумачилась як лібертаріанізм, не передбачає опертя влади на центральний ресурс демократії — активне громадянське суспільство.
Стухлі на сьогодні гасла типу держави в смартфоні, коли пересічні громадяни мали б надсилати свої скарги і пропозиції щодо покращення стану справ у різних сферах життя до центральної влади, а та, збираючи і узагальнюючи їх, пропонувала б певні законодавчі та адміністративно визначені зміни, зовсім не передбачало найважливішого посередника між владою і народом, яким насправді є громадянське суспільство, громадянський активізм. Вже давно стало ясно, що ексцеси окремих поїздок президента від народовладдя в регіональні лікарні з накачками в бік місцевих ´негідників‘ — «Скільки в мене буде сил, стільки їздитиму в регіони та перевірятиму роботу» — безнадійні.
Найголовніший стейкхолдер у створенні та здійснені динамічних програм реформ, той колективний суб‘єкт, який акумулює реальні потреби, конкретні знання та критичний погляд про стан справ — громадянське суспільство в обличчі численних ГО, починаючи від правозахисників, представників незалежних аналітичних центрів в різних сферах до ГО в культурі — залишилися поза спеціальної уваги влади.
Безпосередня взаємодія центральної влади і громадянського суспільства зійшла на маргінес окремих зустрічей та спорадичних контактів, які можна перерахувати на пальцях. Добре, що завдяки незалежним та опозиційним, демократичним, ЗМІ взаємодія громадянського суспільства і влади народу залишилась. Значення та існування громадянської активності існує завдяки і через медіа, хоч і опосередковано впливає на перебіг політик влади.
Я не буду тут вдаватись у неприємні деталі поступового відсторонення влади від громадянського активізму як наслідок шаленої пропаганди проти громадських активістів, що передувала вибору Президента два роки тому. Так само, немає потреби коментувати не кращі кар‘єрні успіхи колишніх деморалізованих громадських критиків влади. Як і згадувати про стихійні протести з розмальованим офісом президента замість відкритого діалогу та співпраці з владою, зокрема щодо реформи правосуддя та правоохорони.
Все це — негативні наслідки свідомого забуття великого значення включення громадян в процеси реформ з боку влади. Не меншого, ніж значення того, як громадські волонтери зберегли незалежність країни в критичні часи російськогї агресії.
Розгубленість влади перед небезпеками епідемії, постійні нагадування з боку західних партнерів про необхідність бороти топ корупцію, відсутність відчутної динаміки реформ в цілому, отже і відчуття цивілізаційноі переваги над агресором, — все це серйозні наслідки відстороненості влади від прямого діалогу та експертної взаємодії з громадянським суспільством.
Вікторія Нуланд, отже і Ентоні Блінкен та його президент Джо Байден, добре розуміють велике значення громадського активізму в країні, що виборює демократію і незалежність. Запланована зустріч є свідченням цього. Вона також є потужним нагадуванням сьогоднішній владі, що народовладдя, воно ж демократія, не працює без сильного громадянського суспільства, залученого до прямого діалогу з владою.
