Каталонія – чи потрібна їй незалежність?

Нещодавно мав нагоду побувати в столиці Каталонії Барселоні, тому вирішив придивитись до місцевих подій, повязаних із боротьбою за незалежність від Іспанії даної автономії.

ЗМІ досить часто передають інформацію про вуличні протести, сутички з поліцією, які нещодавно відбувались у Барселоні та інших містах Каталонії. Реакція українського суспільства стримана – переважна більшість не виробила якоїсь позиції до цієї проблеми. З однієї сторони певна частина українців, як представників колись поневоленої нації, співчувають руху за незалежність каталонців, інші – ставляться до них як до сепаратистів, по аналогії з нашими (хоча вони насправді є колаборантами Росії). В будь-якому випадку, ставлення потрібно формувати через призму національних інтересів України.

Каталонці, на відміну від колаборантів з ОРДЛО, є дійсно окремою нацією, із своєю мовою, багатою культурою та традиціями. А також вони органічно вписуються у спільний європейський простір, тобто, на мою субєктивну думку, є більшими європейцями ніж іспанці, які орієнтуються не стільки на Європу, як на «Іспанський світ», передусім іспаномовні країни Латинської Америки. Іспанці активно цікавляться політичними подіями у Чилі чи Болівії, читають новинки літератури Аргентини чи Уругваю, ну і естрада для них спільна із Пуерто-Ріко чи Колумбією. У Каталонії такої зацікавленості не помітно, для них орієнтиром є «континентальна» Європа. Вони активно вивчають іноземні мови, і якщо в Мадриді вам просто поспівчувають за незнання іспанської, то в Барселоні є дуже високий шанс поспілкуватись англійською чи французькою. Але навіть така «європейськість» каталонців не рятує їх від потрапляння під потужний вплив Росії та її вишукано-підлих інструментів впливу. Майже на кожному кроці в Барселоні можна зустріти сліди присутності «раші» : реклами якоїсь культурної події з фото перших радянських космонавтів, офіси різних російських «культурних» центрів, філії російських навчальних закладів. А ще робота телебачення та електронної і друкованої преси. В результаті, автономна область Каталонія потрапила у орбіту російських інтересів і її використовують у той час, який вигідний «Кремлю».

Чи розуміють каталонці, що потрапляють у російські пастки ? Вважаю, що вони над цим не замислюються, оскільки головним ворогом для себе визначили владу Іспанії і приймуть будь-яку допомогу, чи з Росії, чи з Китаю, чи з Північної Кореї.

А як же їхня «європейськість» ? Ось саме цей фактор, в комплексі із сильною позицією центральної іспанської влади, здатен зупинити центробіжний процес від Іспанії. Проводячи «референдум» 2017 року, його прихильники хотіли відокремитись від Іспанії, але залишитись в ЄС. На що відповідальні представники інституцій Євросоюзу чітко заявили, що автоматичного вступу в ЄС не буде, навіть якщо область вийде зі складу Іспанії. Це, безумовно, суттєво охолодило прихильників незалежності. Адже основа економічного процвітання Каталонії – це торгові відносини з країнами Європи. Незалежність однозначно спричинить погіршення інвестиційного клімату, зростання безробіття, закриття багатьох підприємств і, зрештою, скорочення доходів майже усіх верств населення. А на це пересічні каталонці не підуть. Вони люблять свій добробут і залишитись без нічого в боротьбі за повну свободу не захочуть. Каталонія вже має настільки високий рівень самостійності, що вище тільки власні збройні сили і зовнішня політика.

4

1(1)

Однак, варто відзначити, що акції на підтримку незалежності продовжуються. Каталонцям дуже подобається вивішувати на балконах національні прапори, якими прикрашена уся Барселона, вони залюбки ходять на мітинги по кілька сотень тисяч чоловік, малюють антиіспанські графіті. Окремі особи вдаються до насильницьких протестів : влаштовують сутички з поліцією, спалюють автомобілі. Але це вчиняють, як правило, різні лівацькі радикали, просякнуті російською агентурою, які не переймаються тим, що своїми діями відштовхують поміркованих прихильників незалежності.

3

А ще в центрі Барселони є свій «майдан» – територія біля місцевого університету, на якій розбили наметове містечко, спорудили «барикади» з піддонів, а для проїзду транспорту залишили тільки по одній смузі. Поспілкувався із протестувальниками – це, переважно, лівацька молодь, яка більше вболіває за комуно-соціалізм в Болівії та Чилі, ніж за долю нещодавно засуджених очільників руху за незалежність Каталонії. Я там не побачив тих світлих обличь, які були на наших «Майданах». У їхніх очах якась байдужість і невизначеність.

2(1)

Загалом, каталонці хочуть незалежності, але «душу й тіло» за неї не покладуть. А це дозволить зберегти ситуацію в сьогоднішньому стані ще на тривалий період.

Для України стабільна і єдина Іспанія однозначно краще, ніж ослаблена країна із новими про-російськими державними утвореннями.

Ростислав Кос

політичний оглядач

Опубліковано Пряма мова.