На фоні героїчної боротьби Збройних Сил України проти московських окупантів відбуваються події, які носять тектонічний характер щодо націотворчих процесів. Прагнення до збереження державності і відвоювання територій, консолідація навколо національної ідеї, мови та культури, визнання українських Героїв різних епох і, що не менш важливо, усвідомлення ключового напрямку розвитку «Геть від Москви!». Війна стала різким каталізатором для національного відродження. Українці, нарешті, відкинули комплекс меншовартості. Все, що пов’язане із московщиною, враз стало гидким і токсичним: чужинські мова, культура, музика стали маркерами окупації, вбивств і грабунку.
Процеси справжньої деколонізації не оминули і духовну царину. Українська церква, крок за кроком, почала позбуватися спадщини минулого, розриваючи усі зв’язки із центром ФСБ, який десятиліттями просував повзучий «русскій мір» під вивіскою РПЦ. Отримання Томосу, перехід (нехай, наразі, поступовий) парафій, які належали до так званого «московського патріархату» у лоно Православної Церкви України, початок передання найбільших християнських святинь (Києво-Печерської та Почаївської Лавр) українським церквам стали вагомими чинниками духовного відродження. Бракувало ще одного кроку, який би поставив остаточний заслін від зазіхань із північних боліт. І таким кроком стала реформа церковного календаря.
Першими про своє рішення переходу на новий календар оголосили в Українській греко-католицькій церкві на початку березня цього року. За словами Предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Святослава, взявши до уваги прохання віруючих та провівши попередні консультації із духовенством та монашеством, було прийнято рішення провести реформи літургійного календаря, тобто змінити дати окремих (нерухомих) свят.
Справді, рішенню Архиєрейського Синоду УГКЦ передувала копітка робота як церковних, так і громадсько-політичних інституцій. Варто згадати, наприклад, просвітницьку кампанію «Різдво зі світом», в рамках якої було проведено десятки публічних обговорень та зібрано сотні тисяч підписів на підтримку переходу на новий церковний календар. В ході кампанії було встановлено, що не існує жодних теологічних чи внутрішньоклерикальних пересторог щодо реформи календаря. Більше того, було підтверджено, що саме такий крок може допомогти остаточному визволенню українського церковного життя із гравітаційного поля «русского міра». Залишалося відкритими питання політичної волі духовних провідників та слушного моменту для такого вікопомного рішення.
Власне, повномасштабне вторгнення стало вирішальним фактором щодо готовності до змін та рішучих кроків. Вірні УГКЦ цілковито підтримали рішення Синоду. А вже 24 травня 2023 року Архієрейський Собор помісної Української Православної Церкви, під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, затвердив «Постанову про календарне питання», в якій визначено перехід на новоюліанський календар з 1 вересня цього року.
«Це рішення, на яке чекає від нас і більшість вірних нашої церкви, і більшість українського суспільства. Це рішення не просте, ми йшли до нього тривалий час, поступово, крок за кроком, і робимо його зважено. Але воно так само необхідне, як свого часу було необхідним рішення запровадити українську живу мову в богослужінні замість традиційної слов’янської, запровадити автокефальний устрій життя Церкви замість багатосотлітньої підлеглості. Не всі сприйняли ці рішення, не всі їх підтримали – але вони були вірними та життєво необхідними. Так само вірним і життєво необхідним для нас є рішення про перехід на оновлений календар, який є більш точним астрономічно та церковно прийнятим, зі збереженням традиційної пасхалії», – зазначив Митрополит Епіфаній, коментуючи історичне рішення Собору.
Таким чином, уже з 1 вересня для українських християн традиційних церков розпочнеться направду новий церковний календарний рік. Має пройти певний час, поки звикнеться до того, що Різдво ми святкуватимемо 25 грудня, Богоявлення – 6 січня, Благовіщення – 25 березня, а Покрову – 1 жовтня. Ще доведеться вирішити ряд технічних уточнюючих питань, як то, наприклад, перенесення Дня захисника Вітчизни з 14 на 1 жовтня, але найважливіший крок уже зроблено і духовний Рубікон перейдено.
Відтепер набагато простіше буде боротись із іншими залишками та рудиментами «русского міра» в різних сферах, адже, як мовиться, уже створено прецедент і можна користуватись духовним «кейсом». «Геть від Москви!» уже звучатиме не просто як заклик, а як практична реальність життя в умовах війни і після Перемоги. Адже ні на мить не потрібно забувати про велику відповідальність щодо побудови нової України. Надто високу ціну сплачує нація за право на свободу, справедливість, успішність і незалежність. Хочеш перемогти «русскій мір» – твори і будуй Український Світ!
Олег Вітвіцький
