Чи повторить Зеленський помилку Віллі Брандта?

brandt

Йосиф Сірка

1974 рік був роком найбільшого шпигунського скандалу в Історії ФР Німеччини. 24 квітня 1974 р. в тодішній столиці ФРН Бонні був заарештований особистий референт канцлера країни Віллі Брандта (1913 – 1992) – агент Міністерства державної безпеки тодішньої Східної Німеччини (НДР) Ґійом Ґюнтер. В.Бранд поплатився за це резиґнацією з посади канцлера, бо так воно є у демократичній системі, що люди беруть на себе відповідальність, навіть, якщо вони особисто в цьому самі невинні жертви.

Реакція українського президента Зеленського, на критику депутата ВРУ Ґео Лероса, викликає багато запитань, які також, окрім іншого, пов’язані зі шпигунством для чужої країни, незважаючи на те, що інша причина подана до його вилучення із фракції СН. Лерос закінчив ф-т міжнародного права в Академії адвокатури України, режисер, арт-куратор, позаштатний радник президента Зеленського (червень 2019 – березень 2020). Його дотеперішня діяльність є свідченням того, що вона спрямована на розвиток країни, на боротьбу з корупцією, з оліґархами та ворогами Незалежности. Цькування проти нього розпочалось після опублікованого відео про брата голови Офісу президента А.Єрмака, який, мовляв, „продає державні посади”.

Складається враження, що атака на Лероса почалася вже після новорічного „відпочинку” Зеленського в Омані на початку січня 2020 р.. Вже 10 січня 20 р. І.Біла писала у статті „Скандальний відпочинок Зеленського в Омані став логічним продовженням передноворічного привітання (огляд преси)” (Радіо Свобода), де зазначено, що:

Скандальний післяноворічний відпочинок президента Володимира Зеленського в Омані став логічним продовженням його передноворічного привітання. В обох випадках ідеться про цінності – критично важливі для майбутнього не лише конкретного політика, а й усієї України, наголошує «Газета по-українськи». Видання зазначає, що для когось найвищими цінностями справді є заасфальтовані й освітлені вулиці, – але вони можуть бути і на окупованих територіях чи в колоніях. Говорячи про «квітучу Україну», Зеленський водночас ігнорує чи заперечує цінності, без яких така Україна просто неможлива, наголошують газетярі. І це небезпечно. Президент дозволяє собі фактично закрити справу вбивць Майдану, що став символом боротьби та жертовності за незалежність. Як ні в чому не бувало, привітати з Новим роком Володимира Путіна, який загарбав частину території України і винен у загибелі тисяч українців. Особисто освятити зшиту білими нитками справу вбивства Павла Шеремета.

Про досі невияснений «таємний відпочинок» президента Зеленського в Омані, початком січня н. р., писали ще в часі, коли головою Офісу президента був А.Богдан. На висловлені підозри, мовляв, «відпочинок» був свідомою таємницею, щоб приховати зустріч Зеленського з представником Путіна. Журналістам, які писали про можливу таємну зустріч в Омані, в ОП погрожували судом. Але це не лякало журналістів. У програмі “Схеми” (Радіо Свобода»), вони проаналізували візит президента Володимира Зеленського до Оману і з’ясували, що очільник держави міг зустрітися із Миколою Патрушевим, близьким соратником Володимира Путіна.

Після повернення Зеленського з Оману, відбулися дуже раптові і дуже підозрілі рішення президента, які розпочалися зі заміни голови ОП А.Богдана на А.Єрмака. Що це не були зміни, спрямовані на краще життя в Україні, вказує вже сам прозорий відхід від призначування міністрів та інших державних посад. Зрештою, і «арґументи» Зеленського щодо відставки уряду молодого фахівця Олекія Гончарука, нагадували більше якусь виставу Кварталу 95, як поважне обґрунтування заміни уряду. От «головні причини»: “Але правда в тому, що сьогодні українцям цього замало. І це правда. Не красти – замало. Це – уряд нових облич, але облич замало. Потрібні нові мізки та нові серця. Цей уряд знає, що робити, але знати замало. Потрібно дійсно дуже багато працювати. Ми повинні визнавати помилки”, – сказав Зеленський, незважаючи на те, що досі ще сам не визнав ні одної помилки, а вони далі накопичуються. Він дорікнув Гончаруку падінням обсягів промислового виробництва на п’ять і більше відсотків четвертий місяць, а за наступного уряду, за більший період, вже понад 7%, та і комунікація місцевої влади з населенням не краща.

Сьогодні можемо вже переконатися, що поспішна зміна уряду викликала не тільки багато питань, але й підозр до Зеленського, який замість передвиборчої обіцянки «прозоро, нові обличча» «омолодіти» владу фахівцями, вдався, скоріш за все, до виконання чиїхось «прохань-вказівок». Все зроблено навпаки: зі зміною молодих професіоналів уряду Гончарука, до влади набирають пенсіонерів, підозрюваних корупціонерів, неграмотних юристів та людей доби Януковича. Виміром нових призначень стають не фахові люди, але належність до Кварталу 95, чи добрі знайомі, сусіди. Вершиною нехтування безпекою України стало призначення до групи переговірників тзв. ТКГ у Мінську «доісторичних юнаків»-«нових облич» в особах – майже 88-річного В. Фокіна та 86-річного Л. Кравчука, які своїми заявами вже встигли довести, що справа захисту інтересів цілісности України їм не під силу. Зрештою, бути десятиліттями комуністичним керівником і виконувати генеральну лінію партії, це не демократична Україна, де потрібно своїм розумом і серцем відстоювати інтереси народу, держави, а не єдиної в державі партії комуністів.

Цілковито змінена поведінка президента Зеленського саме після дуже короткого гібридного «відпочинку» в Омані» (гібридний, бо ж це – відпочинок, а коли розкрили таємницю, став і державним). Ця зміна дуже відмінна від його передвиборчих обіцянок про НОВІ ОБЛИЧЧА, НЕПІДКУПНІСТЬ, ПРОЗОРІСТЬ. В цьому напрямку, дуже показова вже згадувана реакція на критику Лероса, яка, нехотячи, викликає підозри, що тут дещо інше заторкує за «живе» президента. Тому, роз’ясненням ролі Оману та Єрмака, зв’язки якого з Москвою відомі не тільки через батька, який там живе і був працівником ГРУ (Головне розвідувальне управління Генерального штабу) – цю назву зберегли для військової розвідки Росії після розпаду СССР.

Інформвційно-аналітичне Інтернет видання КіevVlast у матріялі «Досье: Андрей Борисович Ермак” (kievvlst.com.ua/base/doseandrejermak) 4.9.20 р. подає дуже детальну інформацію про голову ОП, яка вказує на те, що з Росією його пов’язує не тільки батько Борис, який живе у Москві. Він має серед російських громадян і бізнесових партрерів, тісні знайомства з представниками правлячої партії та політиками, які близькі до кремлівського володаря. Американці вже застерігали українців, мовляв, різні висловлювання А.Єрмака повністю повторюють путінські бажання, стосовно завершення російської війни проти України. Неймовірна політична кар’єра Єрмака, з невідомого українця до другої (а часом, таке враження, що вже першої) особи в державі, викликає більше підозр ніж подиву. Якщо виявиться, що міністер оборони А.Таран знайомий з Борисом Єрмаком, з часу коли той був працівником ГРУ, то прийдеться відповідальним за безпеку держави перевірити не тільки його.

Тому, пан Лерос має рацію, коли каже, що:

Депутати повинні точно усвідомлювати ціну свого мовчання. Я навіть не про те, звідки їм платять великі гроші в конвертах, а про те, що діяльність Зеленського небезпечна для національної безпеки (підкр. Й.С.) . Верховна Рада – остання гілка влади, яка може зупинити це свавілля, далі вулиця… Деякі слуги офісу президента намагалися мені закинути, що в команді потрібно мовчати, але я так не вважаю, ми даємо присягу народу України, а не Зеленському ( пікр. Й.С.).

Саме тут буде слушно зауважити, що і Володимир Зеленський присягав на вірність Україні і її народові! А це повинен собі усвідомити не тільки президент, але й увесь народ, який має право на християнське: Бог дав – Бог взяв. Якщо 73% виборців довірили президентство, то мають також право вимагати обіцяного.

Якщо в Україні стануть карати за порушення присяги, то країна дуже швидко подолає корупцію, порушення законів, низькі платні, несправедливість і т.ін.. І саме в цьому Зеленський, який так «блискавично» відреаґував на критику Лероса, що того протягом 24-х годин викинули з фракції СН, міг би нарешті відреаґувати на записані плівки діяльности сумнозвісного голови Районного адміністративного суду м. Києва. Дуже можливо, що тоді б і Суркісам не присудили беззаконно 10 мільярдів гривень українських платників податків та вкладників.

2 вересня н.р., пізньої ночі, Печерський суд ухвалив, що українці за визначенням винні олігархам, отак тлумачить рішення на користь Суркісів інвестиційний банкір Сергій Фурса:

Черговий суддя Вовк під черговим мовчазним заступництвом президента вчергове «поклав великий болт» на українське правосуддя, інтереси українських платників податків, справедливість і сценарій серіалу «Слуга народу». Український суд вирішив, що українці винні олігархам за визначенням. Печерський суд постановив, що державний банк повинен виплатити братам Суркісам 10 мільярдів гривень. Замість того, щоб передати 10 мільярдів бюджету, як прибуток, банк повинен направити їх на офшори братів Суркісів. Так, їм же потрібніше! Та й нам не шкода. Країна багата. В країні грошей багато. А якщо що, радники президента кажуть, що завжди можна ще надрукувати. При цьому, краса історії в тому, що суд постановив виплатити ці гроші навіть без розгляду справи по суті. Ви гроші виплатіть, а потім ми подивимося, треба чи ні, – обурюється фінансист.

Зеленський дорікав урядові Гончарука: «Некрасти – замало». А 10 мільярдів це вже, певно, не мало! Бо не віриться, щоб судді ухвалили таке вороже до українців рішення «за мало». Таке рішення відбулось, не тільки «з порушенням норм процесуального законодавства», як твердять у міністерстві фінансів, але й з порушенням присяги суддів, а їх хто буде судити, коли сам президент не виявляє бажання послухати записи на відео, на які змушений був би відреаґувати?!

Втім, експерти та активісти, які підтверджують, що перебіг судової тяганини між оточенням Ігора Коломойського та української держави, державним «Приватбанком», говорять про те, що банкові доведеться передавати виграні (або куплені) братами Суркісами гроші ще до результатів апеляції. В ЗМІ вже появилася інформація, про зустріч оліґархів Суркісів з президентом ще до суду, бо ж 10 мільярдів – це не замало! О.Гавриш на стор. The Page твердить: „ І зараз Суркісам держава повинна заплатити $250 млн довгу та $100 млн відсотків. Всі ці $100 млн, як сказало джерело у Мінюсті, ознайомлене зі ситуацією, підуть на розрахунки з суддями, які приймали участь у судовому процесі», пригадаємо, що «справедливий» печерський суд навіть не розглядав справу посуті. 100 мільйонів доларів пару годин «судового процесу» – таких заробітків ніде у світі нема. Чи це мав на увазі президент Зеленський, коли дорікав Гончаруку: некрасти – замало!?

Не відповідна реакція Зеленського на проблеми, не тільки щодо фінансового порядку, але й до питань безпеки країни, дуже відмінна від його перших кроків на посаді президента. А непояснена таємна подорож до Оману постійно є причиною підозр, що Зеленський щось пообіцяв, про що не хоче признатися, або справа ще гірша. А вина всьому не тільки в непрозорості призначень, але й в непрозорості таємної і досі неясної «відпустки».

Недавнє повідомлення про смерть працівника СБУ, який, згідно з повідомленням, розслідував підозру державної зради та і найновіше підтвердження Німеччиною отруєного Навального Новічком, може спричинитися до того, що оточення президента звертатиме ретельнішу увагу на прокремлівське крило в Україні. Історія сучасної недоімперії повна не тільки смертей отруєнням – Скрипалі, Литвиненко та десятки інших, але й підкладенням під будинки бомб, які послужили Путінові «причиною» піти війною на Чеченську Республіку. Український президент-втікач Янукович вже в «азилю» запрошував Росію «визволяти» Україну від українців. У скрутній ситуації, в якій Путін опинився після отруєння одинокого відомого в РФ опозиціонера Навального, міжнародно забороненою речовиною Новічок, можна від нього сподіватися на всяку підлість, яку потім замінять на «вимушену» допомогу.

Те, що президент Зеленський не звільнив Єрмака зразу після «капітулянської» пропозиції у Мінську, лише підсилює підозру, що й і сам Зеленський не проти такої ідеї. Та і капітулянські заяви Кравчука та Фокіна президент залишив без коментаря, незважаючи на те, що вони вже дискваліфікували себе на роль переговірників від українців. Або, можливо, це наслідок таємного «відпочинку» в Омані. Здивувало і інше, коли Зеленський виконав «наказ» Кадирова «негайно зателефонувати Путінові і вибачитися». Після телефонної розмови, появилося його твердження Зеленського, мовляв, Путін теж хоче закінчення війни, але не додав – за його ж сценарієм.

Німецький політик В.Брандт, носій Нобелівської премії миру, став жертвою «братнього» аґента НДР, а Україна переповнена «братськими» аґентами імперської Московії, тому, дуже можливо, що перевірка людини, батьки якої живуть в Росії і плекають «теплі» взаємини з колишніми колеґами ГРУ (хоч відомо, що серед них «колишніх» нема) повинна б належати до стандарту, при надавані їй місця на будь-якій ділянці державного управління.Не хотілось би пережити в Україні ситуацію, яку пережила Західна Німеччина 1974 р., але, здається, в Україні орґани, які несуть безпосердню відповідальність за атаки чужих таємних аґентів, не свідомі того, яку небезпеку ці аґенти становлять для мирного розвитку держави. А їхня щоденна брехлива пропаґанда спрямована проти незалежности, за яку вже в нинішньому столітті пролилося так багато крові.

sirkagoodНа патріотів та волонтерів вигадують брехливі кримінальні вчинки, щоб їх арештувати, прокремлівським брехунам надають міце у всяких тзв. «округлих столах», чи бесідах, інтерв’ю і т. ін.. Відступ Зеленського від «лінії Голобородька», від прозорости, справедливости та подолання бідности, від однозначної мети вступу до НАТО та Евросоюзу, викликає стурбованість ще й тим, що вже другий рік голова держави уникає назвати Росію – ворогом, аґресором, окупантом, а це вже зауважили навіть ті, яким колись це не перешкоджало. Будемо сподіватися, що присягу він зрозумів, незважаючи на те, що тоді ще державною слабенько володів.

Стосовно ж обіцянки Зеленського: «Прийде весна – садити будемо», то її виконано на 100%, але не так, як собі уявляли виборці – посадять корупціонерів, злодіїв, державних зрадників, продажних суддів та іншу нечисть. З приходом весни, Зеленський «нові паростки» (нові професійні обличча) «викопав», а замість них «насадив» нефахових, підозрюваних у корупції, неуків, пенсіонерів, людей з оточення Януковича, майже увесь склад Кварталу 95 та друзів на державні посади. Арештувати ж почали патріотів – ветеранів, волонтерів за вигадане вбивство. Тому й вдався такий «родючий» вересень – 10 мільярдів гривень підопічним, чи партнерам Коломойського, маєтки якого у США планують конфіскувати, бо ж придбані за нечесні гроші. А українських суддів нечесні гроші офшорних ділків не турбуються, якщо самі можуть з неї отримати «левову частку»! Чи таку весняну «прозору посадку» собі уявляли виборці?

Торонто, 6.9.20 р.

Опубліковано Пряма мова.