Чи потрібні такі Культурні центри Україні?

Семен Погорілий

21лютого 2017 р.

В кінці лютого 2014 р. зявилися слова «Небесна сотня». Ці слова увібрали в себе трагічні події під час революції гідності. І в той же час Небесна сотня увійшла в українську історію як героїчна сторінка в історії боротьби українського народу за свободу, незалежність України, за корінні громадянські права людей. 18-20 лютого у всьому світі прокотилася хвиля мітингів, церковних богослужінь, інших заходів по вшануванню героїв Небесної сотні. Але чомусь так сталося, що ця хвиля оминула Москву. Тут є українські організації, є державна українська установа Культурний центр України (КЦУ). Можна зрозуміти громадські організації, яким в умовах сьогоднішньої Росії відзначення таких подій несе реальну загрозу. Але чому КЦУ обійшов цю дату?

Після звільнення з посади директора В. Мельниченка і очікуваних сподівань, що нарешті КЦУ стане справжнім форпостом української культури, ситуація в КЦУ навпаки зайшла в глухий кут і ніяк не може звідти вийти, доходячи інколи до повного безглуздя. Так, до Москви приїхав новий генеральний директор В. Іонов, призначений Державним управлінням справами (ДУС, Державне управління справами як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів, вищих посадових осіб зарубіжних країн, ??? про культуру нічого не сказано ???; виходить завгоспи займаються культурою, освітою), якому підпорядкований КЦУ, але не зміг на початку приступити до виконання своїх обов’язків. Т. в. о. директора Бабіков фактично закрив перед ним двері і посилався на …неправильне призначення нового директора. Бабікова можна назвати безглуздим шаржем на нинішній Культурний центр, але це також шарж на беззубу поведінку Державного управління справами. А, можливо, ця поведінка зовсім не беззуба і відповідає певним цілям, які не мають ніякого відношення до культурно-інформаційної діяльності Української держави за кордоном. Все ж Бабіков виявився настільки одіозною фігурою, що новий директор В. Іонов і ДУС його звільнили. Подейкують, що за час роботи в КЦУ заступником директора Бабіков (курирував фінансові потоки від здачі в оренду значної частини приміщень КЦУ в центрі Москви на вулиці Арбат, КЦУ функціонує за рахунок плати за оренду) зумів купити квартиру у Москві (є реєстраційні документи) за ~ 12 мільйонів гривень (агов!, С. Лещенко, чи не образливо для вас, Сергію, все ж у вас набагато менша сума за квартиру, до того ж чиста, а тільки лінивий не позбиткувався). Бабікова звільнили, а він сьогодні судиться за відновлення на посаді. Що ж, здається, квартирне питання для ДУС має досить неоднозначний характер. Мабуть, треба допомогти ДУС і передати документи щодо оборудок Бабікова до Антикорупційного бюро, яке якраз розглядає правомірність одержання службових квартир деякими високопосадовцями ДУС.

Нібито для допомоги В. Іонову Державне управління надсилає до Москви заступником директора В. Савицького, який фактично намагається перебрати на себе керівництво центром, причому при очевидній підтримці ДУС (чомусь ДУС розчарувався в Іонові), зокрема заступника керівника ДУС С. Борзова, який за кілька поїздок до Москви зумів розхитати ситуацію в центрі до критичної межі, при цьому лукаво посилаючись на думку трудового колективу. Щодо трудового колективу можна сказати, що за тривалий час «керівництва» В. Мельниченка колектив пройшов природний відбір, і сьогодні працює, в основному, сам на себе. Тут є співробітники, котрі відкрито зневажають українську мову. Як і сам центр колектив потребує радикального оновлення.

Деякі дії В. Савицького викликають щонайменше подив, більше того їх можна назвати провокативними. Підтвердження цьому можна бачити в його доносі на В. Іонова в ДУС

чипотрібнікцу20022016_html_1999d92c

Уявіть, заступник директора дає вказівки генеральному директору. Також можна уявити реакцію батьків, які проживають в Росії і посилають малюнки воїнам АТО. Кажуть, що Савицький є другом колишнього прем’єра М. Азарова і, можливо, мріє залучити його до співробітництва з КЦУ. Це тільки один невеликий штрих «культурної» діяльності завгоспа В. Савицького

Повернімося до Небесної сотні. Культурну діяльність КЦУ сьогодні визначають В. Савицький, заступник директора Л. Бондарук і заввідділом діаспори та інформації В. Скопенко. Остання, можливо, забула про Небесну сотню, чи вважає її не вартою уваги з боку КЦУ. Тож 20 лютого вона була організатором іншого заходу, незважаючи на протести представників діаспори. Питати директора КЦУ В. Іонова намарне. Він, по-перше, у відрядженні, а, по-друге, практично ніяк не впливає на діяльність КЦУ. І не тому, що не хоче, а тому, що таку ситуацію створило ДУС разом з В. Савицьким. І цю ганебну ситуацію треба негайно виправляти. Питання: кому?!

Українські організації Росії не один раз подавали в ДУС, Верховну Раду, Адміністрацію Президента пропозиції про нормалізацію роботи КЦУ, порушили питання про організацію парламентських слухань щодо ситуації в КЦУ. Про ситуацію навколо КЦУ неодноразово писали ЗМІ. Кажуть, все залежить від Адміністрації Президента України.

В той же час українська громадськість занепокоєна тим, що користуючись відсутністю декількох членів ради громадської організації «Українці Москви», ігноруючи інших членів ради, вищезгадана В. Скопенко за підтримки Савицького намагаються, грубо порушуючи статут, підпорядкувати організацію своїм цілям. Одному, ймовірно – стати генеральним директором, другій – утвердити своє становище в КЦУ, яке захиталося після звільнення Мельниченка.

Щодо Небесної сотні – Україна, світове українство гідно вшановують героїв!

Опубліковано Пряма мова.