Про страшну катівню на вулиці Стрийській у Дрогобичі світ дізнався на початку 90-х минулого століття, коли на подвір’ї колишнього обласного управління НКВС – КДБ (нині Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка) розпочались розкопки. Тоді з ям вийняли 486 останків замордованих. Діти, молодь, особи старшого і середнього віку. Дівчата, хлопці, жінки, чоловіки. Учні, гімназисти, монахи, студенти, вчителі, священики, професори, юристи, лікарі, селяни, робітники, домогосподарки. З проламаними, простріленими черепами, відрубаними головами, ногами, руками, скелети обмотані колючим дротом… Нині тут облаштовано комплекс-музей «Тюрма на Стрийській», який на яскравих фактах розповідає про окупацію Дрогобиччини та й усієї Галичини московсько-більшовицькою ордою в 1939-41 рр., 44-59 рр.
Днями у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Юрія Дрогобича (директор – художній керівник, заслужений діяч мистецтв України Микола Гнатенко) відбулась прем’єра вистави «Дрогобицька Голгофа», автором якої є Тарас Метик, перу якого також належить драма «Нескорима», присвячена Українській Повстанській Армії, поставлена ще в 2012 р. цим же театром. У цій документально-художній п’єсі розповідається про страшні поневіряння у катівні на Стрийській трьох дрогобицьких ієромонахів ЧСВВ, священників Северіяна Бараника (народний артист України Олександр Морозов), Якима Сеньківського (артист Іван Гарасимчук), Віталія Байрака (артист Микола Козак). 22 червня 1941 р. фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. Працівники НКВС з неймовірною жорстокістю замітають сліди своїх злочинів, арештовують монахів, священників УГКЦ, членів і симпатиків ОУН і просто невинних людей. Їх піддають страшним тортурам і вбивають. Після жорстокої мордації гинуть друзі, учні гімназії Марія (артистка Оксана Федчук), Михайло (артист Микола Дідик). Не обминає гірка чаша катувань і священників Северіяна і Якима. Їх нема в чому звинувачувати, але й відпускати на волю НКВС їх не хоче. Отця Северіяна закатовують до смерті, о. Якима також мордують, варять у казані і згодовують в’язням. Ієромонаха Віталія арештували в 1945 р. За розповідями очевидців, його неймовірно мордували. На весні 46-го від нестерпних мук помер. Останки замордованих священників не знайдено. У 2001 р., перебуваючи в Україні, святіший Отець Іван-Павло ІІ-ий в числі беатифікованих блаженних мучеників Української Греко-Католицької церкви назвав і дрогобицьких ієромонахів Северіяна Бараника, Якима Сеньківського і Віталія Байрака.
Майже дві години триває вистава на сцені, тримає в напрузі переповнений зал. Бо всі, хто задіяний у п’єсі, грають із самовіддачею, талановито. Режисер-постановник Олександр Король зумів задіяти до вистави команду яскравих, обдарованих акторів, які своєю майстерною грою захоплюють глядача, заставляють плакати над долею невільників стрийської катівні. А ще О.Король подбав про музичне оформлення. У виставі образно звучать твори вокальної формації «Піккардійська терція». Подбав про сценічне оформлення художник-постановник, заслужений художник України Ярослав Данилів. Якщо в першій дії на сцені постає велич собору Пресвятої Трійці м. Дрогобича, то в другій – змальована катівня на Стрийській, що згодом набирає форми музею-комплексу з усіма атрибутами і минулого, і нинішнього часу.
Ініціатива написання трагедії «Дрогобицька Голгофа» належить отцю Івану Паньківу, адміністратору парохії Блаженних священномучеників Дрогобицьких Северіяна, Якима і Віталія. Він запропонував Тарасу Метику написати виставу про мученицьку смерть від «совітських освободітєлів» – енкаведистів Дрогобицьких ієромонахів, які до останньої миті свого життя залишилися незламними проповідниками Христової віри. А оскільки батько автора п’єси Михайло Метик був двічі репресований совітською владою у 1948-54 рр. і 1962-64 рр. і пройшов через катівню на Стрийській, Гулаги Сибіру, то й твір видався насправді цікавим, зворушливим, правдивим, викликав широкий резонанс. Прем’єрний показ відвідали Високопреосвященніший митрополит Львівський Ігор Возьняк, єпископи Коломийсько-Чернівецький Василь Івасюк, Самбірсько-Дрогобицький Ярослав Приріз, єпископ-помічник Григорій Комар, ігумени і монахи монастирів ЧСВВ, священики з Дрогобиччини, Самбірщини. Вони довго аплодували колективу театру, усім тим, хто долучився до створення «Дрогобицької Голгофи». Владика Ярослав Приріз щиро подякував акторам, режисеру Олександру Королю, автору Тарасу Метику за сценізацію твору. Адже трагедія «Дрогобицька Голгофа» побачила світ у ювілейний для Василіянського Чину рік: 400-річчя реформування Василіянського Чину Святого Йосафата, 380-ту річницю від дня смерті митрополита Йосипа Велямина Рутського і 150-ліття канонізації св. Йосафата Кунцевича, має велику просвітницьку мету, допомагає усвідомити страждальницьку жертовність кращих синів і дочок нашого народу, церкви во славу Бога і України.
Тарас РУСИН
Фото Ярослава ГРИЦИКА
На фото: Владика Ярослав ПРИРІЗ висловлює вдячність усім, хто творив «Дрогобицьку Голгофу».
