Згадано історичну подію

З нагоди 1025-літнього ювілею Хрещення Руси-України Львівська Ліга Українських Жінок запропонувала звернути увагу на важливі віхи історії Української Церкви.
У березневі дні згадуємо подію, яка відбувалася 8-10 березня 1946 року і мала важкий вплив на життя Церкви й народу.
Отож, 9 березня ц.р. у залі Музею історії релігії відбувся спільний захід Інституту Історії Церкви, Ліги Українських Жінок та Музею історії релігії – культурно-просвітницький вечір пам’яті про Львівський псевдособор 1946 року та його наслідки.
Присутніх від імені Преосвященного Владики Венедикта привітав і поблагословив о.Юрій Васьків.
Про те, ким було задумано, як готувався і відбувся Львівський псевдособор, що став апогеєм трагічних подій для Української Греко-Католицької Церкви, проголосивши її ліквідацію, розповіла кандидат історичних наук, виконувач обов’язків директора Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету Світлана Гуркіна.
Було продемонстровано слайди із кінохроніки собору 1946 року та короткий документальний фільм “Псевдособор на Святоюрській горі”.
Як відбилася війна проти УГКЦ на долях людських, зокрема на долях священичих родин, розповіла менеджер Інституту Історії Церкви зі зв’язків з громадськістю, завідувач музею Йосифа Сліпого Ірина Коломиєць.
Голова Львівської міської Ліги Українських Жінок Лідія Купчик, яка багато уваги приділяє плеканню історичної пам’яті, зокрема історії Української Церкви в ХХ столітті, навела конкретний приклад мучеництва отців Володимира і Романа Лисків, наголосивши, що їхній мартиролог був типовим для галицького священства.
Зворушливо звучав уривок із поеми “Романе, де Ти?” сестри священномученика Романа Лиска Володимири Лиско-Купчик у виконанні студентки Національного лісотехнічного університету України Христини Голиш.
Тепло присутні зустріли дочку Блаженного священномученика Романа Лиска Звениславу Карпяк, його внучку Віру Бронзей та правнучку Софію Бронзей, яка подарувала присутнім своє соло на флейті.
Весь вечір супроводжувався чудовою музикою, яку дарувала присутнім відома талановита музична родина Юрія, Лесі та Даниїла Остюків.
Надзвичайно проникливу й щиру “Молитву за народ” (муз.В.Квасневського, сл.М.Гатали-Квасневської) виконала учениця Дитячої музичної школи №8 бандуристка Ірина Поломана.
У канву гідного вшанування історичної пам’яті про долю Української Церкви гарно вплелася розповідь керівника проектів із зв’язків з громадськістю видавництва “Місіонер” Марії Городечної, яка розповіла про подвижницьку працю на ниві історичної пам’яті й плекання духовності видавництва “Місіонер” та його вагомі здобутки, з яких можемо черпати багаті знання та надихаючу силу духа.
Заключним, могутнім і надихаючим, акордом вечора стали духовно-патріотичні промови-настанови всечесних отців Зиновія Хоркавого та Віталія Дуткевича.
Ведучою урочистого дійства була членкиня Ліги Українських Жінок Любов Шумська.
Отак спільно, вдумливо й побожно львівська громада згадала вагому сторінку історії Української Греко-Католицької Церкви, яку совєтська влада жорстоко нищила, проте не змогла знищити. УГКЦ жила в підпіллі, і не лише жила, а й діяла, розвивалася і явила світові величний феномен стійкості й незнищенності, рівних якому світ не бачив.
Переглянувши одну сторінку нашої історії, такої драматичної і доленосної, ми повинні знову й знову задуматися над сьогоденням і над нашими у ньому обов’язками. Цьому добре посприяв проведений вечір пам’яті.