Під час 61-ї сесії Миргородської міської ради депутати підтримали ініціативу з увічнення пам’яті загиблого українського льотчика, Героя України, учасника Війни за Незалежність Дениса Василюка. На його честь і у знак пошани до захисника українського неба від росіян у місті Миргород перейменовано вулицю 8 Березня
Воїн родом із міста Джанкой в українському Криму Дитинство проходило поблизу аеродрому, тож часто випадала нагода спостерігати за літаками. В шкільні роки хлопець грав на гітарі, полюбляв гірський туризм, пробував себе у боксі та вісім років присвятив бальним танцям. Але вирішив стати льотчиком і вступив до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба.
Коли у 2014 році почалася російсько-українська війна, перед Денисом постав вибір: лишитися з родиною і друзями у Криму чи переїхати до материкової України. «Знаю, що він любив Україну і до останнього вірив у перемогу», – розповідає дружина Дениса Владислава. З 2014 року пілот служив у лавах 831-ї бригади тактичної авіації у Миргороді. Через два роки змінив навчальний літак на бойовий Су-27. Брав активну участь в операції Об’єднаних сил, став ветераном бойових дій.
Поміж бойових вильотів, на Великдень 2016 року, Денис познайомився з майбутньою дружиною. Того дня, просто посеред вулиці, Денис вирішив навчити Владиславу танцювати вальс. Дівчина згадує, що тоді було відчуття, ніби вони знайомі тисячу років – так було просто та легко разом. Стосунки розвивались, вже наприкінці осені закохані жили удвох, а через рік вперше разом вирушили підкорювати Карпати. Мандри стали їхнім спільним захопленням. «Коли ми в 2017 році вперше поїхали в Карпати, Денис просто закохався в них. Ми тоді підкорили Перший Жандарм (гора), це було для мене тяжко, але з його підтримкою ми змогли. Любили бути в компаніях. Денис завжди займався шашликом, це для нього наче ритуал. Любили їздити у столицю… За 9 років спільного життя ми не придбали ні машини, ні квартири, але у нас залишилось дуже-дуже багато яскравих емоцій та теплих спогадів. Зараз я розумію, що ми все робили правильно. Ми жили…», – згадує Владислава.
У 2021 році, коли контракт зі Збройними силами закінчився, Денис із дружиною планували поповнення в сім’ї, хотіли проводити більше часу разом. Це було нелегке рішення, бо хлопець дуже любив небо, але йому було цікаво пожити цивільним життям, спробувати сили у новій професії. Після навчання на курсах, за 5 місяців до повномасштабного вторгнення він працював в IT-сфері.
24 лютого 2022 року Денис повернувся до війська. З початку повномасштабного вторгнення РФ він виконував бойові завдання на всіх напрямках фронту: перехоплював повітряні цілі, знищував дрони, крилаті ракети і ворожі засоби ППО, техніку та живу силу противника. Брав безпосередню участь у звільненні острова Зміїний, де протидіяв ворожим винищувачам. Під час Великої війни здійснив 94 бойові вильоти. Став повним кавалером ордена «За мужність».
Свій позивний «FLASH» Денис отримав, коли виконував бойове завдання в районі Краматорська. В борт його літака влучила блискавка, вийшла з ладу навігація, але пілоту вдалося посадити літак на аеродромі без датчиків. Він був швидкий, немов блискавка. Було безліч ситуацій, коли за ним полювали ворожі літаки, засоби протиповітряної оборони, але йому завжди вдавалось маневрувати від небезпеки.
Востаннє Денис і Владислава бачились 15 травня 2024 року. Хлопець приїхав додому лише на дві години й увесь цей час вони проговорили.«Ми мали традицію перед сном обмінюватись смс: він писав «Кохання?». Я відповідала: «Назавжди». І Денис завжди продовжував: «І навіть більше». Зараз ці слова вже сприймаються по-іншому. Хоч його фізично нема поруч, але я відчуваю його присутність», – згадує Владислава.
31-річний Денис Василюк загинув на одному із найгарячіших напрямків фронту. В борт літака влучила російська ракета. В останні хвилини він скинув на ворога дві авіабомби, врятувавши цим піхоту. «Безстрашний і незламний. Ми втратили не просто льотчика, а й надійного бойового побратима, друга та просто чудову і яскраву людину. Денис Олександрович – пілот винищувальної авіації Повітряних Сил ЗС України, справжній професіонал своєї справи», – повідомили побратими з 831-ї бригади тактичної авіації.
2 серпня 2024 року Президент України присвоїв Денису Василюку посмертно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота зірка».
«Вулиця «8-е Березня» у Миргороді громаді, як і в багатьох інших містах Полтавщини й усієї України, була так названа у часи совєтської росії/СРСР, тобто під час панування комуністичного тоталітарного режиму СРСР. Цей один із маркерів влади СРСР в топонімічний простір населених пунктів совєтської/російської імперії нав’язувався силоміць з ідеологічною метою. Реальна політика захисту прав жінок в Україні почала проводитися тільки після відновлення незалежності нашої країни. Це одна з причин збереження «свята» в незалежній Україні. Втім число прихильників його скасування серед громадян України зростає. Водночас рашистський режим Російської Федерації вважає топоніми «8 березня («8 марта») в Україні важливим напрямом збереження маркерів російського колоніального панування над нашою країною, додатковим аргументом ідеологічного обґрунтування геноцидної війни росіян проти України», – висловив думку представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.
Представництво УІНП у Полтаві (за матеріалами офіційного сайту Миргородської міськради, «Суспільне. Крим», державного агентства «Укрінформ» https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3934996-pamati-geroa-ukraini-pilota-denisa-vasiluka-pozivnij-flash.html та інтернет-видань)
