«Як би мені хотілось, щоби вас підкараулили у темному окопі та підірвали», або Cherchez la femme по-українському.

Символічно, що майже одночасно судові системи Росії й України продемонстрували своє радянське коріння.

В Росії воєнний суд виніс вирок по справі «Сєті» (мережа) – від 6 до 18 років. Не за реальні, конкретні злочинні вчинки, а за думкозлочин – за Орвелом.

В Україні славнозвісний Печерський суд наклав на Марусю Звіробій особисте зобов’язання, підкріплене браслетом на нозі (поки що браслетом не від кайданків).

Браслет на нозі це, звісно, не 18 років суворого режиму, але якщо наша влада і тут увімкне турборежим, то ми швидко наздоженем руськомірних охоронювачів скрєп.

Але вже нинішня абсолютна подібність – в тому, що суд стовідсотково задовольняє вимоги слідства. Давня радянська традиція: «органи не помиляються», виправдувальний вирок практично неможливий.

Коментар до ст.129 Кримінального кодексу вказує на відмінність кримінальної «погрози вбивством» від думкозлочину.

«Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з’ясування форми, характеру, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо. Особливе значення при цьому має сприйняття погрози самим потерпілим, а також і присутніми при цьому іншими особами. Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим» http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/127.php

Яка реальність погрози від дівчини для найбільш захищеної особи держави? Місце та час висловлення «погрози» – на камеру за кавою у кав’ярні – це достатня підстава побоюватись її виконання? Який характер попередніх взаємовідносин між винною Марусею та потерпілим президентом? Спитали у потерпілого президента, як він сприйняв погрозу? Невже серйозно? Які ознаки цього? Збільшений штат охоронців? Потовщена броня лімузину? Військова розвідка та СБУ отримали нові завдання? Нарешті, коли настав момент сприйняття погрози потерпілим президентом?

Якби ми хоча б трохи наблизились до євро-американських стандартів судочинства, суддя  послав би цього горе-прокурора куди подалі. А потерпілому президенту копи сказали б (як ми це часто бачимо в голівудському відображенні дійсності): телефонуйте, коли підірвуть. Немає дії, немає злочину. А дії немає, лише пусті балачки, бо існує там (на відміну від нашої системи) невідворотність покарання.

І наостанок чудова ілюстрація.

Опубліковано Блоги.