Українська молодь Христові – 90 років тому
90 років тому:
6-7.05.1933 – у Львові під патронатом Митрополита Андрея Шептицького відбулося свято української молоді під гаслом «Українська молодь Христові», в якому взяло участь і склало присягу на вірність Христові близько 100 тисяч молодих людей. Ідею в особливий спосіб відзначити 1900-ліття смерти та Воскресіння Христа висловив Папа Пій ХІ, а реалізувати її у формі масового молодіжного здвигу запропонував Митрополит Андрей у 1932 на конференції Марійських дружин. Для отримання дозволу на організацію свята до Варшави тричі їздив єпископ Іван Бучко і лише втручання папського нунція врешті позитивно вирішило справу. Противниками акції була не лише польська влада, для якої тривожними і небезпечними були будь-яка самоорганізація та прилюдна маніфестація українства, але й комуністи і, як це не дивно, українські націоналісти, а навіть єпископ Хомишин. Спеціально до свята о. Йосиф Кишакевич написав музику на слова «О спомагай нас, Діво Маріє». На той час у Львові українці були лише на третьому місці за чисельністю (більшість народу тоді мешкало в селах та містечках, а вони були переважно українські), проте з усієї Галичини прибули багатотисячні делегації і місто заполонила українська стихія. Спеціально до свята Папа Пій ХІ прислав привітальну телеграму. Проте травневе дійство не обмежилося однією львівською акцією але спричинило проведення регіональних парафіяльних і шкільних свят УМХ по всій Галичині, які тривали ще декілька місяців і об’єднали сотні тисяч молодих людей. Також воно ініціювало створення низки українських молодіжних християнських гуртків та організацій.
У лихоліттях Другої світової війни чимало учасників свята опинилося на еміграції в різних країнах світу і всюди, де б не закинула їх доля, вони за прикладом львівського здвигу збирали українську молодь і творили подібні духовні акції та спільноти. Врешті, коли радянська імперія почала розвалюватися і українці щораз гучніше почали маніфестувати незнищенну десятиліттями переслідувань та совєтизації власну національну ідентичність представники діаспори наважились ризикнути повторити цей здвиг у Львові і це при тому, що Україна тоді ще перебувала у складі СРСР. Блаженніший Мирослав-Іван Любачівський створив організаційний комітет у який увійшли діяльні представники української еміграції а також нескорена українська молодь. Новий з’їзд української молоді під гаслом «Шукаю Христа» відбувся у Львові 7-8.09.1990 і на стадіоні «Україна», не зважаючи на зливу, зібрав 40 тисяч молоді. Тоді владика Володимир Стернюк зачитав привітального листа від Папи Івана-Павла ІІ. Подарунком від діаспори став надрукований у Польщі накладом 40 тисяч примірників молитовник і переправлений в Україну (сьогодні це вже бібліографічний раритет). І так само як і в 1933-му цей новий з’їзд підштовхнув до відродження давніх товариств і творення нових християнських молодіжних спільнот.
