Церковна кон’юнктура продовжується. Церква мучениця зазнає нових поневірянь

Від перших повідомлень про зустріч Папи Франтішека з Патріархом Кирилом почали появлятися коментарі, між ними також здавалося б від речників нашої Української Греко Католицької Церкви. До речі Владику Бориса Ґудзяка кількаразово цитувала преса не тільки його власним коментарем, але нібито коментарем від Патріарха Святослава. Трохи більше ніж 24 години перед сумнозвісною зустріччю появився Коментар того Владики Бориса за його підписом, з усіма його позиціями, включно з позицією голови відділу зовнішніх справ УГКЦ.

Оскільки Папа Римський є зверхником УГКЦ перші коментарі приписані Владиці Борисові, що Церква “вітає” зустріч мабуть не були надто приголомшуванні, навіть при гіперболічних фразах, що мовляв Владика Борис і Патріарх Святослав були б “раді” коли б такі зустрічі продовжувалися. Правда при коментарях приписаних Владиці Борисові не було жодного логічного обґрунтування своєї позиції тільки мовляв, що такі зустріч відбуваються з другими церквами і тому природно, що відбувається і ця зустріч.

До речі появилася далеко більш обдумана “Стеймент” (заява) Інституту Східно-Християнських Студій Митрополита Андрея Шептицького за підписом Отця Петра Галадзи де у першому реченні отець привітав повідомлення про зустріч але опісля подав п’ять важливих точок які бажалося б, щоби Папа підніс в час зустрічі, а саме справи: підтримки Московським Патріархом агресії Кремля в східній Україні та прилученню Криму, поширення концепції “Руського Миру” МП, постійним перекрученням у представленні церковних подій в Україні, обвинувачення МП проти УГКЦ, відмова інституцій пов’язаних з МП об’єктивно і публічно простудіювати події з березня 1946 року. У пресових коментарях Владики Бориса немає згадки про ці точки.

Тоді появився відносно ширший коментар Владики Бориса за його підписом. Владика ствердив, що зустріч важлива з різних причин та що треба молитися, щоби нею провадив Святий Дух. Слідкували у Коментарі християнські фрази про потреби єднання всі християн мабуть як перша причина важливості зустрічі. Другою причиною подано історичність події. (що є безсумнівним, одначе не обов’язково історично позитивним). При цьому Владика вияснив чомусь різні позиції акторів, тобто один актор провідник більйонів католиків і найбільш шанований моральний авторитет у світі, а другий це голова Російської Православної Церкви яка ще “накульгує від століття переслідування”. Як це останнє окреслення РПЦ Владикою зрозуміти, століття коли переслідували її чи вона переслідувала другі церкви? До цього Владики додав немов ламентацію відносно малозначну роль РПЦ у російському суспільстві а також у відношенні до Кремля.

Третьою причиною як подав Владика це можливі важливі екуменічні наслідки та потенціал зустрічі. При ці аргументації минулих домовленостей у церковних справах Владика подав приклади зустрічей у минулому від 1964 року між папами та вселенськими патріархами (Константинополя) немов тут є подібності між Царгородом а Москвою. (Це порівняння Царгороду з Москвою трохи тривожить. Що думав Владика Борис?)

Від цього Владика перейшов до важливості самого місця зустрічі, тобто на Кубі, збереженого осідку комунізму та радянського і російського впливу на Заході, вказуючи, що у християнському дусі проявляючи скромність Папа як носій Божого слова приходить до Патріарха, а не чекає, щоби до нього прийшли. Теперішній Папа відомий вже своєю солідарністю з бідними та світовим умиротворенням на відміну від Кирила націоналістичної ідеології “Руського мира”, що підсилює агресивну політику Путіна. (Це найсильніший момент Коментаря)

При цьому Владика вказав на символічний перелом зустрічі бо від таких зустрічей відмовлялися російські православні на протязі останніх 25 літ через свою нетерпимість до УГКЦ. Владика вказав, що сьогодні ясно, що ця противність російського православ’я до УГКЦ не така сильна та РПЦ починає миритися з українським політичним та церковним самовизначенням. (Які докази цього має Владика, не знаю.)

В кінці Владика вказав на надію що зустріч спонукає Кирила прийняти нову позицію, щодо російської агресії в Україні, хоча теми зустрічі не будуть політичними. (Чому тоді буде нова політична позиція Кирила?)

Мабуть важливим, що Владика до речі признав, що становища Апостольської столиці у відношенні до подій у східній Україні не є чітко оформлене, одначе зробив це без критично. Все ж таки Владика закінчив тим, що не можна сподіватися революційних результатів, одначе через зустрічі приходять духовні зміни.

От і все. Мабуть не потрібно більше коментарів. Здається, що не потрібно було Коментаря Владики. Одну істину сказав Владика, що Папа Римський є загально-шанованим моральним авторитетом у світі. Тому не тільки непотрібним але кривдячим для УГКЦ, як для всього українського народу, не тільки католиків, других християн (православних українців зокрема яких Папа зневажив) були і є зустрічі теперішнього Папи з речниками Кремля, Володимиром і Кирилом. Так, такі зустрічі корисні, але тільки для Кремля і його вивіскою, легітимуючи РПЦМП при найменше до церковного рівня інших християнських церков а Кирила до морального авторитету. Як би не старався Владика, він не спромігся представити користі цієї зустрічі для нашої Церкви мучениці чи нашого страждального народу, а тільки зневагу і кривду!

11 лютого 2016 р. Аскольд Лозинський