Трагедія села Кортеліси – 80 років тому

09_23_Кортеліси 01

80 років тому:

23.09.1942 – на Волині у відплату за дії радянських партизан загону ім. Ворошилова гітлерівці з роти «Нюрнберг» повністю знищили с. Кортеліси з навколишніми хуторами. Також в рамках цієї каральної акції під назвою «Трикутник» були спалені білоруські села Бірки, Заболоття і Борисівка. В цей же час червоні партизани, що стали причиною трагедії та перебували неподалік не здійснили жодних заходів, щоби її відвернути.

Витоки трагедії криються ще в початках німецько-радянської війни 1941, коли жалісливі селяни дали прихисток двом десяткам червоноармійців, що потрапили в оточення, через зиму ділились з ними мізерними харчами, яких бракувало для власних дітей, прийняли їх як рідних. Навесні 1942 «гості», не охочі до важкої селянської праці, створили партизанський загін і першою «бойовою справою» стало вбивство кількох поліцаїв. Далі були дрібні акції, заборона селянам виконувати контингент, а часом й мародерство. Вцілілі свідки тих часів розповіли, що коли червоний «месник» грабував одного єврея (в селі мешкало 40 єврейських родин) той, боронячи свою власність, застрелив мародера. На відплату друзі партизана вбили непокірного єврея. Єврейська громада поскаржилась на дії партизан німцям, проте гітлерівці попросили всіх євреїв зібратись разом для розмови, а відтак їх усіх затримали і розстріляли.

На загал історія ця доволі нелогічна і водночас типова для регіону. Як село так і ця частина Полісся мали невисоку національну свідомість і до війни тут навіть переважав вплив комуністів. Місцевий комендант поліції Микола Зенюк за більшовиків був секретарем комсомольської організації та вчителем. За німців, будучи командиром поліцаїв, не тільки знав про переховуваних червоноармійців, але й у власній домівці утримував втікача з німецького полону, білоруса Хому Ковальчука. Правда згодом «з вдячности» партизани намагались вбити Зенюка.

Безпосереднім приводом до каральної акції з боку німців стало чергове вбивство поліцая, якого німці послали в село з’ясувати чому люди не здають зерна і не постачають ліс. Німці попередили селян, що коли станеться ще одне вбивство, то спалять село, проте партизани знову знищили німця. 16 серпня окупанти зібрали селян і прилюдно розстріляли декілька селян, сини яких були в партизанах і двох втікачів з німецького полону. Невдовзі партизани вбили ще одного німця і врешті 22 вересня окупаційна влада видала наказ на знищення сіл, уражених «бандитською заразою». Згідно збереженого звіту командира роти «Нюрнберг» обер-лейтенанта Глюкса, фізичне винищення селян здійснювали німецькі поліцаї, на що витратили 4321 патронів, а привезені з Ратного та Білорусії поліцаї, яким видали по одному патрону, стояли в дальному очепленні. При цьому посвячені в заплановане були лише німці, а селяни, нічого не підозрюючи, як зазвичай сходились до центру села на збори. Розстрілювали гітлерівці у п’яти місцях, спершу чоловіків, щоби не було кому чинити опору, а відтак жінок, дітей, стариків. «Втрати» німців – один шофер захворів на гастрит і один кулемет від перегріву потребував ремонту.

В Українській радянській енциклопедії записано, що загинуло 2892 мешканців села, на пам’ятнику поставленому в радянські часи – 2875 осіб, в тому числі 1620 дітей, спалено 715 садиб, а за оцінками краєзнавців, враховуючи, що до війни в селі мешкало близько 1800 осіб – розстріляно не більше 1650 селян.

В радянські часи більшовицькі пропагандисти цей злочин повністю переклали на допоміжні загони української та білоруської поліції. У 1960-му відбувся судовий процес над кількома поліцаями, звинуваченими у знищенні Кортеліс. У 1981 на замовлення ЦК КПУ Володимир Яворівський написав художньо-«документальну» повість «Вічні Кортеліси», за яку отримав державну премію і де зокрема гнівно по-ленінськи затаврував: «Вся тутешня сволота, гидь людська – поліцайня, повіялася в банди бандерівські». На жаль не припинилися спекуляції на крові убитих і після падіння комуністичного режиму. У 1999 професор Львівського університету Степан Макарчук дописався про знищене «велике польське село Кортеліси», хоч до війни у селі мешкало лише декілька польських родин, а в трагедії не постраждав жоден поляк. У 2005 та в 2007 до теми Кортеліс зверталися Компартія і Партія регіонів, де злочин покладали на «націоналістів». З якогось дива в рішенні Харківської обласної ради від 5 липня 2007 винесено вердикт, що село і селян знищили «бандерівці». Сайт газети «Криворожские новости» у всьому звинуватив «вояків ОУН-УПА», сайт Партії регіонів – «украинскую вспомогательную полицию», сайт «Всемирного форума львовян» – колишніх легіонерів батальйонів «Роланд» і «Нахтігаль» на чолі з Р. Шухевичем, сайт ukraina.ru – огульно «украинских националистов».

Запитується чи взагалі варто реагувати на цю бредню сивої кобили? Мабуть кращої відповіді як у вірші Богдана Стельмаха «Не вір москалеві, як псові» й не відшукаєш. Тож почитайте цей вірш і не вірте більшовицько-московському пропагандисту «як псові», нехай песики вибачають за порівняння.

 

 

09_23_Кортеліси 02 09_23_Кортеліси 03