Співець поетичних закутин старого Львова. До 140-ліття від дня народження Юзефи Кратохвилі-Відимської.

      

Кратохвиля-Відимська (1878-1965)  увійшла в історію української образотворчості  як класик української естампної класики, автор чисельних творів, в яких залишила нащадкам овіяні задушевною поезією образи старовинного міста Лева. Свій творчий шлях  художниця розпочинала у  Львові  в 1920-1930-х роках, коли в колах львівських художників побутувало особливе зацікавлення графічним мистецтвом. Тут  ще свіжою була пам’ять про тріумфальний творчий дебют О.Кульчицької на виставці 1909 року, що захопила усіх новизною і свіжістю графічної мови, можливостями розмаїтих графічних технік. Естампи  Кульчицької  були тодві  першими ластівками на полі львівської графіки. А вже в 1930-х роках цей вид мистецтва представляв великий загін яскравих творчих індивідуальностей, серед них такі як П.Ковжун, Р.Лісовський, Л.Левицький, Я.Музика, С.Гординський, М.Левицький, О.Шатківський, С.Гебус-Баранецька . Заснована тоді у Львові (в 1931 р.) АНУМ активно культивувала і пропагувала українську естампну графіку на своїх виставках в Галичині і закордоном.

В той час у мистецькому житті Львов строкато переплітались, збагачуючи одна одну, національні культури кількох народів – українського, польського, єврейського. На їх перехресті, фактично , сформувалась творча індивідуальність Ю. Кратохвилі-Відимської. Чешка за національністю, вона у довоєнний період була пов’язана, переважно, з польськими мистецькими колами. Водночас завжди симпатизувала українській культурі і дуже органічно вписалась у русло українського мистецтва не тільки тематикою своїх творів, але й їх життєствердним емоційним кліматом. Увійшовши в мистецький доробок кількох народів, творчість  Ю Кратохвилі-Відимської в кожному з них стала виразником загальнолюдських, гуманістичних ідеалів, творцем поетичних, глибоко людяних образів. Саме такою вписалась ця художниця і в українську образотворчу класику.

 

2 001

Зі Львовом пов’язані кращі сторінки її життя і творчості. Тут вона народилася  1878 року в сім’ї  залізничного службовця, людини, замилуваної в малярстві і музиці. Юзефа виростала в атмосфері пієтету до мистецтва, рано навчилася бачити красу архітектури, відчувати неповторний затишок старовинних куточків Львова. В 1890 р. сім’я Юзефи переїхала в гірську частину Австрії – Карінтію. Так почався 30- літній період розлуки з рідним містом. В 1998-1903 рр. вона навчалася у Віденській вищій  художньо-промисловій школі, успішно дебютувала на виставках у Відні, відбула творчі поїздки на узбережжя Середземного моря в Італійську Рівєру і замешкуючи у Відні та в Сілезії,постійно  працювала над собою,  До Львова художниця повернулась в 1919 році, збагачена здобутками європейської культури. ЇЇ вразливе око художника, що бачило багато міст Європи, з особливою гостротою відчуло своєрідний колорит і чар міста свого дитинства. Від  того часу його образ на все життя стане улюбленим мотивом творчості художниці, йому вона присвятить вищі злети свого таланту.

1 001

Перші десять років після повернення мисткиня працювала виключно як живописець, удосконалювала свою майстерність під керівництвом К.Сіхульського на курсах живопису при Львівській  художній школі (1921–1923). Твори її виконані в техніці олії, акварелі, пастелі, відзначались великим малярським темпераментом та колористичним чуттям. Малювала вулички рідного міста, портрети, краєвиди під львівських околиць та натюрморти, завжди сповнені трепетного подиху життя, свіжі і життєрадісні. Вони користувались великим успіхом на виставках у Львові, Кракові, Парижі, Марселі, Копенгагені, Флоренції.

Наприкінці 1920-х років Ю.Кратохвиля-Відимська поступово відходить від малярства і захоплюється графічним мистецтвом, відвідує курси графічних технік, організовані в 1928 р при Промисловому музею у Львові відомим графіком і педагогом Людвигом  Тировичем. Під його керівництвом вона за короткий час опанувала широким діапазоном графічних технік  – гравюру на дереві та ліноліум, літографію, монотипію, і різні складні видозміни офорту – акватинту, суху голку та м’який лак – найулюбленішу її графічну техніку. В 1930 р. відбулась персональна виставка  художниці у Львові, на якій експонувались її перші графічні твори – маленькі пейзажі в розмаїтих техніках за мотивами недавніх подорожей по Західній Європі – види Парижа, Страсбурга, Зальцбурга, Далмації. В 1934 р. її обирають членом правління Спілки львівських художників-графіків.

Найвищим досягненням творчості Ю.Кратохвилі-Відимської  стали її великі графічні серії – «Старий Львів» та «Старі львівські крами» (1934-1936). В них художниця  оспівала своєрідну красу старовинних вуличок  Львова, поезію його інтимних закутків та старих подвір’їв. В архітектурі міста вона не шукає показної парадності.  Око її ваблять скромні робітничі квартали,  їх мальовничі куточки, старі брами і подвір’я, потріскані мури кам’яниць, вузенькі провулки з газовими ліхтарями, вітрини склепів, в яких старі юдеї торгують дрібним крамом. Саме тут художниця знаходить неповторний чар старовинного Львова. Кожний мотив трактований нею як задушевна лірична тема, що дихає щирістю емоційного ладу. Художниця   бачить місто як органічне середовище життя простих людей і майстерно підкреслює  у своїх творах істотну особливість львівської архітектури, а саме її  співрозмірність з людиною і її щоденним побутом. Тому вулиці міста на естампах  мисткині сприймаються як затишні інтер’єри, на яких залишило свій відбиток життя багатьох поколінь («Подвір’я старого Львова»,1936 р., «Вулиця Крива»,1933 р., м’який лак, «Вірменський провулок», 1930-і рр..). Всі 11 аркушів графічного циклу «Старі Львівські крами» є нині перлиною графічної творчості художниці. Вони відзначаються  досконалістю не тільки образного, але й технічного виконання. Це, переважно, офорти, виконані в характерній для художниці живописній манері, часто злегка тоновані аквареллю. Ці твори здобули загальне визнання не тільки у Львові, Кракові, Варшаві, але й на виставках у Франції, Італії, Австрії та США. А на виставці 1938-1939 р. у Парижі були нагороджені бронзовою медаллю.

Чисельні естампи та малярські твори на мотиви  Гуцульщини – це ще одна яскрава сторінка у творчості Ю.Кратохвилі-Відимської , якою художниця вписалась в історію українського мистецтва. Вперше вона побувала в цьому краї в 1930-у році і, зачарована його самобутньою етноеультурою,  щорічно виїжджала в Карпати, подовгу перебуваючи у Ворохті, Косові, Космачі, Яремчі. Створила там велику серію творів під назвою «Гуцульські мотиви» (1930-1940-і рр.). Виконані в розмаїтих техніках, вони разом творять єдине ціле – сповнену  радості життя барвисту картину народного побуту («Гуцулка з люлькою»,1930-і рр.», «Мати»,1947 р., «Гуцул»,1945 р., коль. монотипії та інші).

По Другій світовій війні творчість Ю.Кратохвилі-Відимської розгортається в нелегких суспільних обставинах тоталітарного режиму. Як незаперечний майстер графіки, вона, подібно як О.Кульчицька, була залишена в числі авторитетних патріархів українського мистецтва. Працювала певний час (1944-1945 рр.) художником у Львівському історичному музеї, стала членом Спілки радянських художників. Твори її з великим успіхом експонувались на виставках у Львові, Києві, Москві та за кордоном. Популярність її, милостиво допущена тоталітарним режимом, була своєрідною платою за конформізм художниці: у творах її того періоду з’являються нові герої і образи, покриті маскою загальнообов’язкового тоді імперського «благополуччя» («Танкіст»,1945 р., «Могили радянських воїнів у Львові», низка монотипій («Ланкова»,1950 р., «Свинарка»,1950 р. та інші). Водночас художниця не переставала творити «для себе», шукала тем, в яких могла б щиро висловитись як мистець: створила тоді безліч чарівних натюрмортів, галерею графічних портретів письменників («Пушкін і Міцкевич»,1947 р., «Портрет М.Гоголя»,1952 р., «Портрет Т.Шевченка», 1961 р.). Захоплена генієм І.Франка, художниця впродовж багатьох років працювала над франківською тематикою, вивчала його творчість,  подорожувала по місцях його життя. Так народився великий цикл монотипій та офортів  («Село Лолин»,1950 р., «Дрогобич часів І.Франка», «Музей Івана Франка у Львові», 1930-1950-і рр., три варіанти портрета Ольги Рошкевич та інші). Нового звучання набуває в той час і тема рідного місти художниці. Поряд з мотивами давнього Львова з’являються образи його новобудов, молоді радісні ритми життя, що перемагають руїну війни і соціальні катаклізми.

Такою увійшла Ю.Кратохвиля-Відимська у плеяду мистецьких біографів Львова – незвичайно людяним і щирим співцем його неповторного старовинного шарму.

Література:

1.Волошин Л. Мистець світлого життєствердження // Жовтень. – 1978. – Ч.2.- С.152-158.

 

 

 

 

 

 

Опубліковано Блоги.