Трамп: Україна є перешкодою зближення американських-московських відносин

putin-trump

Такий сентимент приватно, тобто внутрі Білого Дому у Вашингтоні висловив сьогоднішній президент США Дональд Трамп. Цю хіба не зовсім таємницю зрадив колишній радник Національної Безпеки США Джон Болтон у своїй недавно опублікованій книжці яка стала гучно популярна сьогодні зокрема тому, що Білий Дім та юристи президента намагалися не допустити до публікації.

Джон Болтон відомий також коли він був Постійним представником США до ООН за Президента Буша молодшого має репутацію відносно гострого стратега, завжди готового до війни але переважно його слова мало хто ставить під запит з точки зору правовірності. Тим не менше, що поведінка Трампа по відношенні до України на протязі трьох з половиною років не заперечує цьому сентименті. Болтон описує також неординарні і настирливі намагання Трампа включити Путіна до участі в зібраннях так званої Великої індустріальної 7 починаючи з такої зустрічі у 2018 році у Канаді, а також майже ненормальну поведінку Трампа під час зустрічі з Путіним у Гельсінкі в липні 2018 року та багато інших незрозумілих випадків де у суперечностях що є правдою між Путіним і американськими службами Трамп приймав “правду” Путіна. Болтон також висловився, що збройна допомога Україні проходила не завдяки Трампа, а мимо його.

На превеликий жаль та глибше замислення затурбованих це не повинно бути обвинуваченням тільки Президента США Дональда Трампа. Республіканець сорок третій президент США Джордж В. Буш у час свого президентства глянув в очі та душу Путіна та сказав собі, що з ним можна діяти. Сорок четвертий президент США Демократ Барак Обама з перших днів свого вибору розважаючи над поганими відносинами між Вашингтоном та Москвою разам з своїм Держсекретарем Іларією Клінтон намагався встановити відновлення добрих відносин з Москвою, а у президентській кампанії 2012 року сміявся з Республіканського суперника Мит Ромні який твердив, що Москва це найбільша загроза світові сьогодні та в утаємничені (але ні бо був живий мікрофон) розмові з московським прем’єром Медведевим сказав переказати Путіну, що він буде більш гнучким щодо Москви після виборів.

Що це все означає? Що Україна є бодай невигідною, а може і несуттєвою для Америки і її верхівки політиків які в основному не мають жодної ідеології а є засадничо прагматиками які бажають спокою.

Що це означає для України і для тих котрі відповідають за її захист та безпеку та взагалі для кожного українця у світі який переймається її долею? Треба усвідомити собі що тоді коли США і Захід не мають ґрунтовного відношення до України та Києва, Москва має бо звідти походить її історія та культура за її хижацьким мисленням. За останніх 75 років, тобто від закінчення Другої Світової Війни єдиний випадок де порушено суверенність другої держави та запечатано це порушення фактичною та прокламаційною анексією до другої держави це випадок Криму з 2014 року. Побудова Керченського мосту не тільки це закріпила але позбавила Україну фактичного вільного доступу до Азовського моря.

Політику захисту України від агресії Москви можна розглядати у різних варіантах. Найменш правдоподібний це безпосередній власний військовий захист чи навіть при військові допомозі союзників. І при цьому є декілька варіантів, тобто союзні війська на території країни жертви чи захист та допомога повітряна пряма чи постачанням зброї. В Америці перший варіант називають “boots on the ground.” Цього більше ніж правдоподібно ніколи не буде. До речі такий варіант заперечив у 2014 році при зустрічі з українською діаспорною делегацією тодішній Демократичний віце-президент США Джо Байден. Тільки сині шоломи миротворців ООН були для дискусії, одначе доволі тяжкої бо за безпеку відповідає Рада Безпеки де Москва посідає правом вето.

З другої сторони Німеччина яка сьогодні є здавалося б лідером в Європі та посередником між Україною та Росією у переговорах, мимо своєї економічної потужності, видає заледве один відсоток свого Внутрішнього валового продукту на озброєння. Ледве чи німецькі військові чоботи будуть на території України і може це добре з огляду на національну пам’ять.

Найбільш правдоподібний вектор це той який досі показався не дуже вдало, щодо Криму та Донбасу, тобто санкції та мінімальне озброєння. Modus vіvendi чи operandi для Заходу супроти Москви це частинне задоволення апетиту Москви чи Путіна з надією, що цей апетит обмежиться. Це заспокоює Східну Європу починаючи з Польщі. На жаль Україна це найбільш апетитна страва для Москви. Завданням захисників України є переконати світ, що Москва ніколи не задовольнитися тільки Україною, так як казав Республіканець Мітт Ромні у 2012 році, що Москва це найбільша загроза для людства у 21-ому столітті. Для нас українці це ясне, але це не вистарчає для захисту України. Разом з цим треба переконувати, що агресія Москви це не тільки характеристика режиму Путіна, а радше історична місія “русского мира”. Ця місія це місія Івана Грізного, Петра, Катерини, Леніна, Сталіна і тільки сьогодні Путіна.

20 липня 2020 року            Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Блоги, Пряма мова.