Особисті міркування у день виборів

До якоїсь міри цей день спокійний, хоч це завершення зусиль, але завдає всеж таки далеко менш стресу, хоч з напруженням, щодо висліду.

Майже сто мільйон людей проголосувало вже до самого дня виборів. Передбачуваним що Джо Байден здобуде хіба п’ять мільйонів більше голосів але за американською системою це не означає, що він буде президентом. Маємо те що маємо але це інша тема.

Деяке напруження викликає передбачена поведінка людини типу Трампа у випадку його поразки. Не можна забувати, що до його кола виборців або прихильників належать расисти так звані білі переможці, горді хлопці, а то і ті котрі виробляли план викрасти і вбити губернатора штату яка була їм не до вподоби. З другої сторони коли розпочнуться судові процеси, надуживання, народ може вийти на вулиці також і наслідки непередбачені.

Трамп вже місяць говорить, що пандемія закінчується хоча в останньому місяці виявляється великий зріст, а вчора понад вісімдесят тисяч американців виявили зараження від вірусу. Неправдиві проголошення президентом не мають жодного вражіння на його виборців. Він навіть знайшов лікаря який схвалює його нісенітниці. До речі він знайшов чимало юристів які продовжували його неправди і головного юриста США який був готовим його захищати за гроші платників податків. Деякі прибічники як Джуліані попали у компромат. Фактично цей компромат тільки черговий.

При цьому всьому найбільше мене переслідує моє не розуміння чому так багато українців в США підтримувало кандидатуру людини яка не одноразово висловлювала свою симпатію до найгіршого ворога України і впродовж першого свого терміну так часто сам і через своїх сурогатів зневажав сам український нарід та його державність. Відсіч аргументами про невикористані Джевеліни це без сумнівну було прикриттям чогось глибше вкоріненого, але примітивного.

Опитування вказує що найбільшим блоком прихильників Трампа це білі підстаркуваті мужчини без вищої освіти. У нашій громаді це відрізнялося. Правда білі, правда підстаркуваті, але мужчини і жінки і то з вищою освітою. Серед наших були також лікарі і адвокати, тобто люди з високою освітою хіба. Так, лікарі мимо того, що Трамп зневажав науку і самих їх, вказуючи як багато лікарі заробляють при пандемії і допровадив Америку до найбільшої смертності у світі. І так, адвокати мимо того що Трамп закон і судочинство бачить як нагоду обходити чесність і прозорість, а етичні засади не входять у його поведінку зовсім. До речі українські лікарі та адвокати які виразно підтримували Трампа при цьому хвалилися скільки вони роблять для України немов для вибачення або прикриття. Правда я цієї роботи не бачу. У найкращому випадку вона мінімальна.

Цікавим явищем були для мене українці котрі проживають поза Америкою, а то і навіть в Україні. За дуже малими виїмками вони ставили гостру і промовисту пересторогу переобрання Трампа не тільки як небезпеку для України, але як позір для Америки перед цілим світом. Адже за коротких чотири роки Трамп майже знищив такі інституції як НАТО, Велику 7 і Америка зреклась своєї ролі провідника світу. Це він зробив для Кремля і свого друга Путіна. Це говорили люди з Канади, Німеччини, Великої Британії, Франції, Росії, Молдови, Білорусі. Тим більше люди в Україні, колишні урядовці, дипломати котрі вже могли вільно говорити, а то і звичайні особи хоча у більшості з вищою освітою уважали Трампа небезпекою і позором.

Відступивши на хвилину від мислення, як виборець, який керується тільки однією справою, я подумав: коли б не був я українцем чи міг би я підтримувати цю кандидатуру Трампа тільки тому, що його податковий закон щороку приносить мені велику фінансову користь. Я плачу відсотково далеко менше податку сьогодні, чим я платив у 2017 році. Я схопився за голову вчасно. Невже ж я такий захланний? Невже гроші для небідної людини становлять основні критерії як жити? А як спати, як дивитися у дзеркало? На жаль, я прийшов до висновку, що без сумніву є українські лікарі і адвокати для яких це було основою продажі їх національної душі.

Дійсно коли людина користується тільки власними фінансовими інтересами, своїми податками, своїм портфелем на ринку акцій, вона таки може так зробити. Тоді правда, українство її не перешкоджає. Є ще справи власних амбіцій. Коли людина своє професійне життя завдячує або готова продати свої політичній приналежності, ця партійність вкорінена і тяжко з цього вилікуватися. Для цього треба оправдання і тоді людина проголошує чим голосніше свої заслуги перед Україною.

У кожному випадку, це не для мене. Здається, що своєю принциповістю, а також гострим словом, я зробив собі ворогів в час президентських перегонів називаючи українських Трамшевиків “корисними ідіотами” або гірше, зрадниками. Деякі скаржились, що вони образилися, але фактично мені таких друзів не бажається. У глибині кожної душі повинна бути совість. Втративши таких так званих друзів і знайомих угодовців, у своїй душі я спокійний.

3 листопада 2020 року. Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Блоги.