90 років тому:
9.05.1936 – у с. Лазірки на Полтавщині народився Володимир Підпалий – поет та прозаїк шістдесятник, перекладач. По батькові та матері походив з козацького роду. Одружений, у шлюбі народилися донька Ольга та син Андрій, який став поетом. Після закінчення школи працював у колгоспі. 1955 мобілізований на флот, 1957 демобілізований через захворювання ніг. Закінчив український відділ філологічного факультету Київського університету (1957-1962). Друкуватись почав з 1958. Працював старшим редактором поезії у видавництві «Радянський письменник». Член Спілки письменників України (1960-ті). Представник «тихої поезії» в українській літературі, ревно працював для відродження української культури. Поета регулярно викликали на профілактичні бесіди в КДБ, його твори негласно забороняли друкувати в періодиці. Несподівано у нього почали стрімко розвиватися ознаки променевої хвороби (отруєння радіоактивними матеріалами). Помер раптово у Києві 1973. За однією з версій отруєний цигаркою працівниками 5 управління КДБ УРСР в рамках операції «Блок», спрямованої на ліквідацію опору української інтелігенції окупаційній владі в царині культури. Його смерть зупинила розвиток «тихої поезії». Подібним чином були знищені окремі незручні для комуністичного режиму московитські поети (Прасолов, Рубцов). Похований на Байковому кладовищі.
ВАСИЛЕВІ СИМОНЕНКОВІ
Все змішалося – ринги, ранги
од Дніпра до чукотських юрт –
і про тебе с л о в а соратники
видають – продають.
Бо ж однісіньким їм відомі
достеменне (й нікому більш!)
кожна крапка і кожна кома,
кожен задум і кожен вірш.
Знають, хто тебе й де підправив,
дописав, а чи вкоротив
і якби не ота… ( н е п р а в д а),
ти б і досі між н и м и жив.
В н и х би вчився писати, їсти, –
початкуюче немовля! –
на президії в Спілку їздив –
добру пенсію заробляв.
А в о н и б тебе розважали
компліментиком на обід,
ювілеями заважали
Україну писати тобі.
Поділили б тебе в азарті.
І не згледів би ти, коли
в стольнім Києві на базарі
тебе критикові продали.
Заломили б ціну належну –
(ти й не чув такої ціни!).
…Ти хоч раз на н и х кишни – нарешті,
або дулю ї м дай – із труни!
1967
народився народився народився
О мово рідна!
В рідній хаті,
як джерело із глибини,
в голодні дні,
у дні багаті,
і на вогнях,
і при багатті —
ти від колиски до труни!..
Хоч не чужою чужиною
чужі були і є мені,
немов луною голосною
твої лунають голосні!..
Озвуться чистими тонами
їм приголосних сто рядів —
басами і напівмасами
м’які, сонорні і тверді!..
Як найцінніша нагорода,
немов Дніпра могутній плин,—
пісні великого народу
з країни сонця і калин!..
В братів сім’ї вишневим садом
стрічаєш ранки голубі,—
моя відрадо
і порадо,
безсмертя суджене тобі,
бо
ти –
як мати в рідній хаті,
як джерело із глибини,
в голодні дні,
у дні багаті,
і на вогнях,
і при багатті,
ти –
від колиски до труни!
