Німецька політика проти українців

Посольство Німеччини в Києві недавно гостило лекцію контраверсійного польсько-німецького студента історії, відомого своїми екстремістськими позиціями. Лекція була нахабно названа: “Бандера -фашист”. Був деякий сумнів щодо того, що подія відбулася через недогляд, але посол Німеччини легко і безсоромно запевнив всіх, що він був на вершині цього питання і вважає, що це було корисним. Цікаво, що українська “Правда”, котра самопроголосила себе про-українською, опублікувала зарозуміле пояснення посла, але відмовилася публікувати протилежну точку зору.

 

 На жаль, цей інцидент не був виключенням. Українці по всьому світу і, по суті, кожний у кого є моральний компас, були приголомшені, коли кілька років тому Німеччина вирішила притягнути до кримінальної відповідальності недавно померлого українця Івана Дем’янюка на основі обвинувачень за якими жоден німець, або особа будь-якої іншої національності, не була притягнута до відповідальності  в Німеччині. Навіть більше, всі німці отримали амністію від переслідування по таким самим звинуваченням ще в 1960-х роках. Іронія тут не могла бути більш екстремальною. Під будь яким кутом зору, він був німецьким полоненим, якого судили ті самі німці, які  його захопили, увязнили, змусили робити на них і тепер  звинуватили його в тому, що робив!?

Після недавніх, проведених з очевидними порушеннями,  президентських виборів в Росії ні  Рада Європи, ні  Європейська комісія не опублікували вітальні заяви про обрання Володимира Путіна. Однак Ангела Меркель, канцлер Німеччини, порушила мовчанку і подзвонила пану Путіну запропонувавши йому «стратегічне партнерство з Німеччиною”. Ця дружба Меркель-Путін офіційно почалась ще в 2006 році, коли Меркель відвідала Путіна в сибірському місті Томську, де  вони пообідали “пельменями” і м’ясом російського ведмедя, після чого німецький міністр фінансів і технологій оголосив російській “Правді”, що Меркель і Путін ” стали друзями”. Можливо, зважаючи на звязок обох зі Східною Німеччиною, ця дружба ще давніша.

На недавній конференції українських громадсько- суспільних організацій, що відбулася в Мюнхені, Німеччині, запрошений представник німецького міністерства закордонних справ  відкрито і без вагань висловив думку, що Німеччину  мало цікавить Україна і одночасно висловив симпатії  щоденним роздумам президента Росії Дмитра Медведєва, котрий сказав: “Не має такого дня, щоб я  прокидаючись не думав про Україну”. Ця заява була зроблена незважаючи на той факт, що для України Німеччина є другим за величиною торговельним партнером, на українське геостратегічне положення і той факт, що газ з Росії до Німеччини проходить через українські труби.

Робота німецького громадського суспільства в Україні (католицька церква та інші установи) є значною, але це не кредит для  політики німецького уряду. Українці повинні прокинутися. Німці історично ніколи не були друзями українців. Для прикладу можна подати Катерину ІІ, яка була німкенею, однієї з найненависніших правителів російський імперії, котра була жорстокою з українцями. Гітлер вбивав не тільки євреїв, але нищив Україну  і багатьох українців. Зарозумілість сьогоднішнього посла Німеччини менш пригноблююче, коли він так возвеличує академічні свободи екстремістів, яких Німеччина  на протязі багатьох років породила багат. Прямо гріх для Німеччини паплюжити Бандеру фашистом чи судити Демянюка воєнним злочинцем коли фактично німці уособлюють ці терміни. З метою сприяння поліпшенню відносин між Німеччиною та Україною, Німеччина повинна внести зміни починаючи з її сьогоднішним послом.

В кінцевому рахунку, зцілення повинно починатися з відповідної пропозиції Німеччини адекватної реституції багатьох українців (чи навіть нащадків), які піддавалися жорстокому поводженню з боку німців під час Другої Світової війни як полонені раби і не могли скористатися з репарацій або пенсій, тому що вони були по інший бік залізної завіси. Німецька промисловість повинна дуже допомогти в цьому відношенні, так як багато німецьких фірм отримали  значну вигоду з  експлуатації українських рабів.

     Тим часом,  поки не має наочних доказів каяття Німеччини та прагнення до примирення, українці в Україні та за кордоном повинні відправити повідомлення про бойкот німецьких продуктів, не подорожувати до Німеччини і уникати контакту з німецькими державними службовцями та їх представниками. Німеччина сьогодні, можливо, є найсильнішою економікою у Європейському Союзі і цілком може вижити в цьому українському ембарго, але воно може бути відчутне навіть для зверхньої і ворожої Німеччини. Адже є 46 мільйонів людей в Україні і 20 мільйонів українців за кордоном. Німеччина є обличчям сьогоднішнього ЄС. А ЄС може розвиватися тільки через  інтеграцію, відкриваючи нові ринки збуту і дешевшої робочої сили. Мені здається, що це найбільше в інтересах Німеччини просто стати людяною.

18 квітня 2012 року                Аскольд Лозинський

Опубліковано Аналітика, Блоги.