260 років тому:
15.09.1765 – у м. Холм, нині в Польщі на Святій Даниловій Горі за благословенням Папи Римського Климента ХІІ відбулася урочиста коронація чудотворної ікони Богородиці Холмської. Декрет Апостольської столиці про коронацію ікони 25 травня 1765 під час проповіді зачитав єпископ Холмський Максиміліан Рило. Після значних підготовчих робіт святкування розпочалися 14 вересня і тривали до 21 вересня. Для участи в урочистостях до міста прибули корогви польського війська на чолі з холмським каштеляном, польним гетьманом, полковником Войцехом Венглінським. Київський воєвода Францішек Салезій Потоцький і тарнівський та проскурівський ординатор Клеменс Єжи Замойський прислали 50 великих та малих гармат. Три дні тричі на день в усіх храмах міста дзвонили дзвони, вранці й увечері стріляли гармати. На святкування було написано 6 картин, одна з яких зображала подію, коли митрополит Київський Ісидор, повертаючись з Собору, на якому прийняли Ферраро-Флорентійську Унію (1438-1439), відслужив у Холмському соборі перед чудотворним образом Божественну Літургію та оголосив Декрет про відновлення єдности Православної та Католицької Церков. Щодня правилися Літургії, проповідники виголошували промови, відбувалися бенкети та народні гуляння.
Холмська ікона входила в число п’яти найбільш шанованих святинь давньої Руси-України та назагал Східної Європи:
– Вишгородська, вкрадена московитами та нині тимчасово перебуває в московському полоні й вважається головною святинею Московії;
– Белзька, поцуплена поляками, знаходиться в Ченстохові (звідки пізніша назва Ченстоховська) та є найбільшою святинею Польщі;
– Успіння Богородиці, що перебувала в Успенському соборі Києво-Печерської лаври й знищена разом із собором у 1941 році;
– Почаївська, що сьогодні перебуває в Почаївській лаврі, яку до нині утримує філія Московської Церкви в Україні;
– Холмська, яка експонується в Музеї Волинської ікони в Луцьку (відділ Волинського краєзнавчого музею).
Вперше ікона згадується у Галицько-Волинському літописі за 1259, правдоподібно до Холма її привіз Данило Романович з Києва у 1237. Відповідно до давніх оповідей ікона була в посагу царівни Анни, яку пошлюбив князь Володимир Великий, за церковною традицією її написав євангелист Лука. Мистецтвознавці кваліфікують її як візантійську пам’ятку ХІ-ХІІ століть і зараховують до одного із найдавніших у світі збережених богородичних образів. Написана темперними фарбами на кипарисових дошках розміром 95х66 см; незважаючи на численні «реставрації» збереглося близько 70 % первісного авторського малюнку.
Унійний єпископ Холмський і Белзький Мефодій Терлецький (помер 1649) першим розпочав збирати свідчення про чуда та благодаті від Бога, які отримували молільники перед цією іконою. Згодом єпископ Холмський і Белзький Яків Суша (1610-1687) видав книжку «Фенікс…» (1646), в якій подав опис близько 700 надприродних випадків пов’язаних з іконою, а по смерти заповів, щоби його поховали біля храму, де образ зберігався. 1651 польський король Ян Казимир вилучив ікону з храму і взяв її із собою на поле битви під Берестечком, де козацьке військо формально ніби зазнало поразки, проте не було розгромлене. Вдруге, коли у 1653 польський король знову взяв із собою ікону на війну, то під Жванцем сам зазнав поразки, після чого образ повернувся до Холма. Слава про ікону розповсюдилася настільки далеко, що 1888 перед нею молилася сім’я московитського царя Олександра ІІІ. В часи московитського панування на цих землях щороку на прощу до Холмської ікони приходило до 20 тисяч прочан. Під час Першої світової війни у 1915, коли московити відступали, то за усталеним багатовіковим звичаєм мародерів ікону вивезли до Москви. В час, коли царська імперія розвалювалася і було не до реліквій ікону у 1918 перевезли до Києва та зберігали у Фролівському жіночому монастирі, а з утвердженням на українських землях влади руйнівників та вандалів в період з 1923 по 1941 переховували в Києві на приватних помешканнях (деякий час перебувала в історика Наталії Полонської-Василенко). Однак при цьому образ частково пошкоджено, оскільки був розділений на три окремі дошки, які зберігали в різних місцях.
У 1942 реліквію розшукав Митрополит Іларіон Огієнко, професор мистецтв Микола Прахов її реставрував і 27 вересня 1943 з великими урочистостями вона повернулася до Холма. Коли в 1944 владика Іларіон емігрував на Захід, то забрав із собою Холмську ікону, проте біля Любліна внаслідок бомбардувань знищено залізничну колію і поїзд зупинився у відкритому полі. Ікону забрала кузина письменника Михайла Булгакова – Іларія Булгакова, перенесла її до Любліна, де віддала місцевому православному священнику, а той передав настоятелю собору в Холмі о. Гавриїлу Коробчуку. Багато десятиліть ікону вважали втраченою, побутували версії, що вона згоріла в палаючому вагоні або ж була вивезена на Захід Митрополитом Іларіоном. Щоби дізнатися про її долю радянський уряд навіть засилав до владики Іларіона своїх вивідачів. У грудні 1945 під час чергової депортаційної акції українців Закерзоння зі своїх споконвічних земель родина Коробчуків, узявши із собою ікону, переїхала на Волинь. У 1946 о. Гавриїл мав намір віддати її до Почаївського монастиря, проте Бог милував – волею випадку родині трапився чернець із Грабовця, якого у 1939 Коробчуки порятували перед поляками і той порадив їх не робити цього. Без сумніву, що сьогодні вона була би одним із найкоштовніших експонатів Ермітажу, оскільки московитські мистецтвознавці та державні органи продовжували розшукувати реліквію. Стимулювала ці пошуки стаття анонімного автора у «Церковному Українському Календарі» за 1961, виданому Православною Варшавською Митрополією, де стверджувалося, що Холмська чудотворна ікона перейшла в «приватне переховування». На деякий час образ передали до Івано-Франківська швагру доньки о. Гавриїла Надії – о. Денису Ренді, який переховував його у шафі, замотаним в простирадла. Потім ікона перейшла до онука о. Гавриїла, яким мешкав в Івано-Франківську. Тоді ікону перемалювали відповідно до раніше виданої її кольорової літографії, чим було завдано чималої шкоди. У 1996 донька о. Гавриїла Надія Горлицька перевезла образ до Луцька й без публічного оголошення віддала його до Волинського краєзнавчого музею на реставрацію. Відновлення ікони впродовж 4 років виконував завідувач реставраційної майстерні музею Анатолій Квасюк разом із дружиною Оленою Романюк. 15 вересня 2000 ікону урочисто передано на вічне зберігання до Волинського краєзнавчого музею. В умовах договору передачі зазначено, що Холмська чудотворна ікона Богоматері буде у вільному доступі для віруючих усіх конфесій.
