Московська пропаміць та ignava ratio сімдесяти трьох відсотків

Директор українського інституту світової політики, виступаючи 02.04.21р. у Портнікова, назвав машину російської пропаганди «потужною»,  «переконливою», «фаховою». Ну, не знаю. Для глядача, вихованого на Кварталі 95, можливо так і є. У Соловйова, Скабеєвій & Со галасують, корчать пики, лаються, гигакають точнісінько як в криворозькому кварталі.

Але якщо хоча б трохи покладатися на здоровий глузд та елементарну логіку, то  пропагандистські інструменти a la russe виглядають, м’яко кажучи, не зовсім валідними.

Головна теза московської пропаганди – на сході України точиться громадянська війна. Головна вимога Москви – прямі переговори з сепаратистами, котрих самі ж і не визнають (за суб’єкта). Невже ніхто з наших контрпропагандистів не може пояснити, що вони хочуть поєднати непоєднуване (впхнути невпихуєме)? Невже ніхто на бачить, що московські мізки спокійно вміщують кричущу суперечність (прямо як мозок дитячий)?

Ніколи в історії жодна влада не вела перемовин з заколотниками та сепаратистами.

Помпей відмовляв Цезареві у перемовинах. «Отже киньте балачки про примирення; ніякого миру у нас бути не може, доки нам не принесуть голову Цезаря!» (Тит Лабієн).

Голова уряду іспанської республіки Хуан Негрин категорично відмовлявся спілкуватися з заколотниками Франка.  Хоча його всіляко до цього спонукали міжнародні посередники Франція та Велика Британія, котрі визнали режим каудільйо. Чотирнадцятого лютого 1939 р. Даладьє навіть надіслав республіканському урядові Іспанії ультиматум  з вимогою вступити в мирні перемовини з генералом Франко. Х.Негрин відповів відмовою.

Президент США Авраам Лінкольн рішуче відкидав всі спроби схилити його до перемовин з Конфедерацією. Концепція «двох країн», між котрими можливі міждержавні переговори про укладення миру, була категорично не

прийнятною для Лінкольна навіть у часи найбільших військових поразок.

А хіба були перемовини між Леніним і Денікіним, Сталіним і Врангелем, Фрунзе і Колчаком? Постсовки мали б це знати.

Можна назвати і виключення, яке  втім підтверджує загальне правило.

Великі перемовини у французький релігійній війні, що мали увінчатися шлюбом кальвініста Генріха Наварського та католички Маргарити Валуа, закономірно закінчились  у ніч святого Варфоломія.

Опубліковано Блоги.