Фантазія гібридної війни і мюхенська змова 2020

Йосиф Сірка

sirkagoodПрофесійні фахівці Московії щодо ведення гібридної війни показали свою „винахідливість”, коли підступно до тзв. документа про „12 кроків” вставили пункт про українську ідентичність. Саме слово не викликає у непоінформованих підозру і люди, які не мають безпосередньо відношення до гібридної війни Росії не тільки в Україні, але й де-інде, не припускають, що в Москві працюють експерти пропаґанди, які вже не одного завели в оману.

Цьогорічна Мюнхенська конференція з безпеки про безпеку в Европі принесла Україні „несподіванку” у вигляді тзв. „12 кроків” до миру в Україні, „спонзором” яких виявилася кремлівська пропаґанда.

Письменниця Оксана Забужко на Радіо Свобода (17.2.20) у статті Про Україну і „Мюнхенську змову 2020” потрапила 100-відсотково у серцевину кремлівської пропаґанди,вона звернула увагу на те, що „ВСЯКА колоніяльна війна ведеться за ідентичність, а для Росії завжди так і було:”Слав’янские ль ручьи сольются в русском море? Оно ль иссякнет? Вот вопрос” (тобто, якщо ти в мене не ввіллєшся, я „іссякну” – нормальне кредо вампіра”).

Не буду вдаватись до аналізу отих сумнівних „12 кроків” – їх вже тотально „розтлумачили” українські та американські експерти. Співавтор „12 кроків до зміцнення безпеки в Україні і в евроатлантичному реґіоні…” Андрій Картунов, директор Російської ради з міжнародних справ, заявив, що один із кроків цього „документа” – „національний діалоґ про українську ідентичність з Росією, Угорщиною та Польщею „був би корисним для України”.

На жаль, ані сусіди України, ані її стратегічні партнери (окрім США) в НАТО та ЕС, „незбагли” гібридної операції кремлівських пропаґандистів у Мюнхені. Дуже доречно було пригадати Мюнхенську угоду 1938 р., підписану урядами гітлерівської Німеччини, Великобританії, Франції та Італії, яка дала Гітлерові можливість безкарно окупувати Чехословаччину, з якої він дозволив утворити Словацьку державу, приєднати судетських німців до Райху і проголосити Богемію та Моравію протекторатом.

Чи не події 38-ого року минулого століття були на думці у авторів „12 кроків”, на якому залишився вказівний палець Путіна з його останньої великої пресконференції минулого року? Саме на ній „імператор” Кремля проявив свої „знання” з української історії, коли твердив, що українців вигадав Потоцький (хоч не уточнював котрий, а може й не знав, що видатних Потоцьких було більше?).

Якщо прослідкувати за розвитком експансії сучасної Російської імперії (згідно зі словами одного з-поміж засновників нової пропутінської партії в РФ „За правду” О.Казакова: Россия из века в век была, есть и остаётся империей.), то виявимо дуже послідовне наслідування Путіном саме аґресії гітлерівської Німеччни. Окупація Донбасу та анексія Криму, мовби, проходила за скопійованим планом від Гітлера щодо Австрії, Чехословаччини.

Але ж окупація території України не знищила Україну, навпаки – про Україну вперше заговорили у світі та в ООН, як про міжнародний суб’єкт, представлений у різних міжнародних організаціях з визнаними світом кордонами. Оскільки російським військам невдвлося окупувати всю територію України, кремлівські пропаґандисти «згадали» слова «історика» Путіна, щодо „сумнівного” існування українців. Путін не може сказати світові, що саме його імперія вкрала ідентичність від України і досі видає її за свою лише тому, що вона (російська) «була, є і залишається імперією». Тобто, від коли Московія стала імперією, то вона не припиняє воєн за свою ідентичність.

Під сучасну пору мало знайдеться країн, які б мали проблеми з ідентичністю. Але кремлівська пропаґанда вирішила, що в боротьбі з Україною, вона може запхати своє імперське рило в ідентичність українців, щоб „хоч понадкушувати, якщо не з’їсти” українців. Існування 5-ої колони в Україні, при сприянні самого кума Путіна, вже не дає бажаного успіху, а самі московити мають величезні проблеми зі своєю ідентичністю. Тому кремлівські стратеги і пропаґандистські віртуози вирішили, що їм були б добрими помічниками угорці та поляки.

Слід зазначити, що ні угорці, ні поляки не мають проблеми з українською ідентичністю, але стосовно поляків, які довгий час входили до „ісконно російської імперії”, „історик-винахідник” Путін може знайти Петлюру, який „вигадав” поляків, які були ісконно русскими кріпаками.

Звичайно, що можна вести мову не тільки про ідентичність національну. Нагадаємо, що сам термін має кілька значень: ідентичність у філософії, психології, культурі, національна ідентичність, ґендерна, та навіть цифрова. Наша ідентичність – це наше усвідомлення, тобто те, якою людиною ми є на наш власний розсуд. Недарма Папа Римський Франциск під час відвідин Арґентини 2019 р., промовляючи до учасників міжрелігійної молодіжної зустрічі, вів мову про джерела ідентичности та потребу збереження власного коріння.

Від 29 жовтня до 1 листопада 2018 р., відбулася зустріч юних учасників з понад 30 країн світу, яку організували Папська Фундація „Scholas Occurrentes” та єврейська громадська організація „World Ort”. На ній Св. Отець зазначив, що не існує абстрактної ідентичності чи виведеної в лабораторії, ідентичність передбачає приналежність до чогось, що перевищує мене, вимагає відповідей на запитання про власне коріння та культуру свого народу.

Папа Римський Франциск у своїх роздумах про ідентичність керується любов’ю до ближнього, до людини, він переконаний, що: «Ти не можеш торгуватися своєю ідентичністю з метою зустрітися з іншим, не можеш маскувати її, приховувати, бо життя – це не карнавал, а щось дуже серйозного».

Св.Отець вважає, що ідентичність повинна сприяти порозумінню та толерантності між релігіями, між людьми. Кремлівські пропаґандисти ж хочуть використати сам термін задля виправдання своїх аґресивних дій проти сусідів і пробують його використати у своїй брудній гібридній війні проти України. Кремлівські яструби Путіна своєю гібридною війною надіються, що можуть залучити угорців та поляків, які які часом висловлюють свої суб’єктивні щодо вивчення державної мови, чи питань героїв України. А якщо б це вдалося, то вже „споконвічна імперія” дасть собі ради і з рештою Європи.

Тактика і стратеґія Кремля нагадує історію півня, який біжить за куркою і роздумує: якщо її не зловлю, то хоч пробіжуся! У „12 крокох” це виглядає – якщо невдасться, то хоч спробували, а наступного разу вигадаємо щось інше.

19.2.20 р.

Опубліковано Аналітика, Блоги.