Чому не можна вибирати Володимира Зеленського?
Доповнення
Недавнє розкриття журналістами України доказів про те, що кандидат у Президенти України не задекларував у формальній декларації при реєстрації маєтку нерухомості (віллі) в Італії фактично дискваліфікує його бути кандидатом, а тим більше президентом України. Таке становище повинна прийняти Центральна виборча комісія, але вона певне цього не зробить з різних причин, між ними і те, що декларації багатьох кандидатів сумнівного характеру.
Одначе у випадку Зеленського це велика різниця від других. Чи мати у власності віллу в Італії дискваліфікує приватну особу яка заробила свої маєтки як телевізійна особистість? Ні! Одначе тут ходить про зовсім щось іншого, а саме тільки перше що Зеленський не правдиво зізнавав у свої декларації, а друге що ця вілля може бути тільки одною з додаткових маєтків кандидата та і символом різних неправдивих зізнань. Це зробив “слуга народу” а не якийсь олігарх.
Крім вміння заохотити невдоволених громадян сучасним станом в Україні найбільш приваблюваною характеристикою кандидата Зеленського була його відмінність від других кандидатів своєю не-політичністю та здавалося прозорістю, награною щирістю актора. Народ жадав і мабуть далі жадає когось хто не був чи не є заражений політичною корупцією та нечесністю. Ці характеристики представляв кандидат Зеленський здається. Сьогодні натомість ясно що він ще один нечесний кандидат, хоча не політик, який навіть не спосібний чесно задекларувати своє майно, як цього вимагає виборчий закон. Всі ілюзії про нього як чесного Президента можна відкинути. Прийде до влади брехун який у додатку не матиме зовсім ні уявлення ні досвіду своєї роботи. Що він може оточити себе розумними та фаховими людьми це тільки ілюзія, бо ними остаточно командуватиме кловн-брехун.
Крім доказаної нечесності (на що до речі кандидат не відповідає) є ще одна характеристика Зеленського яка мало дискутується чомусь у засобах масової інформації і на соціальних мережах. А це його характеризування українців та росіян братніми народами. Мало того, є вислови Зеленського, де він заявляє цілком очевидно, в мові окупанта, свою готовість впасти на коліна перед Путіним і просити ласки для України і її народу.
“Я дуже хочу звернутися до пана Путіна. Шановний Володимир Володимирович. Не допустіть з своєї сторони навіть найменшого воєнного конфлікту. Тому що Росія і Україна дійсно братські народи. Якщо Ви хочете я можу Вас просити на колінах. Тільки прошу не ставте на коліна наш народ”.
Це не можна приписати просто комічному характеру чи гри Зеленського. Слід пам’ятати що Президент України це головнокомандувач українськими збройними силами. Такий Президент не може не тільки не знати історії двох народів включно з своїм, але також компрометувати цей народ, як його Президент. Не уявляю собі нікого з других кандидатів окрім мабуть Юрія Бойка та Олександра Вілкула, які думають подібно, а вони без найменшого сумніву — це кандидати Кремля. Бойко свідомий цього прислужництва і це виявив недвозначно недавньою поїздкою в Москву. Тільки хіба в Україні, це не вважається чомусь національною зрадою у час війни.
При цьому мабуть треба поновно застановитися хто є фактично кандидатом Кремля. Олександер Вілкул який не має і ніколи не мав найменшого шансу успіху чи Юрій Бойко, який загально відомий як бандит зі скандалами, яких можна побачити навіть на телеекрані та злочинами завдячуючи свої впливи та заробітки найбрудніші індустрії в Україні. Невже ж Кремль дійсно сподівався чи сподівається на будь які успіхи цих кандидатів?
Чи ми хочемо це признати чи ні, Кремль діє настільки професійно і скрито, що він спроможний виставляти свої інтереси у політичні процеси найбільш розвинутих західних держав включно з Францією, Німеччиною та навіть Америкою. Недавнє частинне оприлюднення зіставлення особливого прокурора у США, незважаючи на висновки щодо співпраці американської сторони, при цьому ще раз підтвердив попередні висновки американської розвідки, що Кремль намагався впливати на результати виборів у США у 2016 році. Щодо України то мабуть не потрібно особливого прокурора чи окремого дослідження, щоби встановити що вибори Президента Україна це дуже важлива подія для Кремля і Кремль не є просто стороннім спостерігачем.
Тобто я наважуся висунути тезу: чому не може бути кандидатом Кремля Володимир Зеленський. Які були б наслідки обрання Володимира Зеленського президентом України? Чи є громадянин чи просто мешканець України котрий відчував би себе більш безпечним від агресії Кремля ніж тепер? Чи збройні сили України мали б довір’я до свого головнокомандувача? З другої сторони чи Кремль не зітхнув полегшено та сказав собі, що з цим президентом можна дати собі раду в одній формі чи другій? Зі сторони Заходу, чи речники Європейського Союзу чи НАТО ,чи просто держави котрі становлять ці так важливі для України структури почувалися б що Україна це серйозний стратегічний партнер?
На ці питання мусить дати відповідь український виборець включно з молодшим поколінням яке бажає краще житі у своїй Україні. Слова пусті. Тим більше коли ці слова показалися лицемірними. Треба при виборі не керуватися дешевою демагогією, а робити серйозне рішення для себе, своєї сім’ї та нації.
28 березня 2019 Аскольд С. Лозинський
