Вчора Житомирське відділення організації «Ніхто Крім Нас» провело урочисту жалобну ходу пам’яті десантника Героя України Василя Мельникова, який служив у по контракту у Житомирській аеромобільній бригаді та загинув під час парашутного стрибка, рятуючи товариша. У заході взяли участь члени організації «Ніхто Крім Нас» та солдати строкової та контрактної служби.
21 листопада 2002 року двадцятип’ятирічний десантник, військовослужбовець пошуково-рятувального взводу 95-ої окремої аеромобільної бригади Північного оперативного командування Сухопутних військ Збройних сил України, молодший сержант служби за контрактом Василь Мельников під час парашутного стрибка супроводжував у повітрі молодого спортсмена-парашутиста Павла Солоніцина. Стрибок виконувався з висоти 4000 метрів. На висоті близько 1000 метрів спортсмен втратив орієнтацію й почав падати, не розкриваючи парашута. Василь Мельник, на рахунку якого вже був 851 стрибок, не розкриваючи власний парашут, наздогнав Павла та на висоті близько 300 метрів допоміг йому вивільнити купол. Хлопець урятувався. А рятівникові, щоб розкрити свій запасний парашут, не вистачило висоти. 25-річному майстру спорту молодшому сержантові контрактної служби Василю Мельникову було присвоєно звання Героя України — посмертно.
«Ми знаємо, наскільки зараз девальвовано звання героя України. Воно знецінене у тому числі й наградною політикою влади, яка дає звання героя відвертим негідникам. Втім, ми пишаємося, тим, що серед справді героїчних осіб – героїв України – є десантник Василь Мельников, – заявляє лідер військово-громадянського руху «Ніхто Крім Нас» Олександр Ковальов, – Двадцятип’ятирічний хлопчина, коли рятував товариша знав, що шанси вижити у цьому стрибку – мінімальні. Життя таких людей, це вершини людського духу та мужності, і вони трапляються навіть у нашу цинічну та продажну добу. Але він солдат, він робив те, що мусив робити – рятував чуже життя. І сьогодні цей вчинок – це як нагадування про те, якими мають бути люди та яким є справжній солдат».
