Я зустрів їх в житомирському воєнторзі. Вони вибирали берци, каремати, спальники, рюкзаки і щось тепле. Женя і Рома. 95я аеромобільна бригада. Вибір був між поношеними «Медела» за п’ятсот або новими за півтори. Ну і так у всьому – можна купити наколінники за 80, а можна за 200 … Обмеження одне – убогий бюджет. Хлопці нарешті визначилися і кажуть продавцеві: «Зараз повернемося – гроші знімемо». Зарплатні гроші. Кровні. Це не новобранці. Це бійці, які були поранені, тому й опинилися вдома. Еліта, десантники … Йолі палі, екіпіруються за свій рахунок. Завтра їхати на фронт. Стало боляче. Дав хлопцям по тисячі гривень. Вибачився, що більше немає. Залишив візитки. «Дзвоніть, – кажу, – якщо буде що потрібно, постараюся допомогти». «Спасибі за візитки, але дзвонити не будемо. Не звикли просити. Ще раз спасибі ». На решту 60 гривень вони купили три українських прапорці.
Photos from Роман Бочкала’s post
