Сергій Потапов (11.09.1984 — 14.01.2024).
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №98 м. Львова, згодом — у Технологічному фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка».
Працював склодувом у Приватному акціонерному товаристві «Львівський електроламповий завод «Іскра» та у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТЕКО».
Зі слів рідних, Сергій захоплювався риболовлею, туризмом і ремонтом автомобілів. Був життєрадісним, веселим, цілеспрямованим, люблячим і порядним. Брав участь у Помаранчевій революції.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Сергія Потапова залишилися батьки, син та родина.
Юрій Пеньков (25.09.1970 — 24.04.2024).
Уродженець міста Ходорів Львівської області.
Навчався у Комунальному закладі Солонківської сільської ради «Ліцей імені Героя України Миколи Паньківа», згодом — в академії Міністерства внутрішніх справ (за кордоном). Проходив строкову військову службу.
Зі слів рідних, Юрій був неконфліктним, спокійним, мужнім і відважним, турботливим та щирим, захоплювався автомобілями та водінням.
Проходив службу в органах Національної поліції України. Працював електриком на приватних підприємствах.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Юрія Пенькова залишилися брат, сестра та велика родина.
Сергій Кушнір (09.02.1971 — 14.03.2025).
Уродженець села Лисиничі Львівської області.
Навчався у Лисиничівській гімназії Львівської міської ради. Проходив строкову військову службу. Працював на приватних підприємствах за кордоном.
Зі слів рідних, Сергій вирізнявся добротою, щирістю, турботливістю та чуйним ставленням до оточуючих, завжди був готовий допомогти. Був майстром на всі руки, займався ремонтом техніки та автомобілів. Особливе захоплення в його житті займало садівництво.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Сергія Кушніра залишилися дружина, донька, син, батько, троє онуків, похресниці та велика родина.
Чин похорону захисників Сергія Потапова та Юрія Пенькова розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання а площі Ринок.
Поховають двох воїнів на Личаківському кладовищі.
Прощання з Сергієм Кушніром розпочнеться об 11.00 у родинному помешкані в с. Лисиничі (вул. Підлісна, 11). О 12:00 розпочнеться чин похорону в храмі Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Лесі Українки, с. Лисиничі).
Поховають Сергія Кушніра на місцевому кладовищі у селі Лисиничі.
