Кудь Сергій (04.03.1978 — 29.12.2024)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 78 м. Львова. Згодом здобув професію токаря у Львівському вищому професійному училищі інформаційно-комп’ютерних технологій.
Працював інкасатором у Львівській дирекції акціонерного товариства «Укрпошта».
Зі слів рідних, Сергій був працьовитою, доброю, чуйною та щирою людиною. Завжди був готовий прийти на допомогу, вирізнявся турботливістю та людяністю. У вільний час захоплювався футболом і спортом.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Сергія Кудя залишилися мати, дружина, донька та родина.
Олександр Ольховик (12.08.1981 — 22.05.2026)
Уродженець міста Селидове Донецької області.
Навчався у Селидівській гімназії №1 Селидівської міської ради. Згодом здобув професію маляра-штукатура в Ясинуватському професійному будівельному ліцеї.
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Олександр був доброзичливою, чуйною та щирою людиною, завжди готовою прийти на допомогу тим, хто її потребував. Його цінували за людяність, відкритість і небайдужість до інших. У вільний час захоплювався музикою, особливо полюбляв реп.
У 2022 році внаслідок ракетного удару по залізничному вокзалу в місті Краматорську втратив дружину та доньку.
У 2026 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Проходив службу у військовій частині А5065.
В Олександра Ольховика залишилися донька, батьки та брат.
Роман Митник «Муха» (27.04.1990 — 06.10.2024)
Львів’янин.
Навчався у ліцеї №21 Львівської міської ради. Згодом здобув професійну освіту в Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж ресторанного бізнесу».
Працював експедитором на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Роман був життєрадісною, щирою та оптимістичною людиною, яка завжди дарувала оточуючим світло, тепло й позитив. Він щиро любив життя та цінував кожну його мить. Захоплювався подорожами, із цікавістю відкривав нові місця й надихався красою світу. Особливим його захопленням була техніка: він із задоволенням власноруч розбирав і знову збирав різноманітні механізми та пристрої.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 68-ї окремої аеромобільної бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Романа Митника залишилися батько, брат, сестра, шваґро та племінниця.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїнів Сергія Кудя, Олександра Ольховика та Романом Митника на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
