Віталій Карвацький «Турист» (22.10.1999 – 11.06.2025)
Герой України.
Уродженець міста Дніпро. Навчався у ліцеї імені Лесі Українки міста Жовті Води Дніпропетровської області. Згодом вступив на історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Історія та археологія».
Паралельно з навчанням мав досвід трудової діяльності, зокрема працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Авіація Галичини», що стало його останнім місцем працевлаштування.
Зі слів близьких, був людиною з винятковим внутрішнім світлом. Захоплювався подорожами – автостопом відвідав 30 країн. Любив гори, походи, історію, малювання, музику. Грав на губній гармоніці. Його пригода завжди була поруч, як і щира усмішка, відкритість до світу та глибока внутрішня гідність. Люди, які зустрічали його вперше, казали, що враження було таке, ніби знали його все життя.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Луганському та Південно-Слобожанському напрямках у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України та 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Працював із FPV-дронами, зокрема під Кремінною. Саме там створив ідею пам’ятного патчу «Kreminna Air Squad», який мав об’єднати всіх, хто «тримав і тримає небо над цими лісами». Перший ескіз намалював у графічному редакторі – патч з’явився у листопаді 2023 року.
Попри успішну роботу з дронами, Віталій вірив, що основою армії є піхота. У жовтні 2024 року свідомо перевівся до піхотного підрозділу. Казав: «Я переконаний, що кожен має пройти через піхоту, відчути це на власному досвіді, а вже потім іти в пілоти… Піхота – це складно, але саме вона є основою війська. Основа, яка дає тобі все».
Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни», медаллю «Захисник рідної землі», відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «За поранення» та відзнакою Президента України – орденом «За мужність» III ступеня.
Разом із коханою біль втрати поділяють друзі та побратими.
Віталій Харпак (08.04.1979 – 13.04.2022)
Львів’янин.
Навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Згодом здобув професію помічника машиніста електровоза у Львівському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.
Проходив строкову військову службу.
Працював слюсарем вентиляційних систем у Дитячій лікарні святого Миколая Першого медичного об’єднання Львова (раніше – Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова).
Зі слів рідних, був працьовитим, відповідальним і щирим – завжди допомагав рідним, дбав про них та ніколи не залишався байдужим до потреб інших. Любив музику, цікавився фільмами, особливо детективного жанру.
Із 2015 року брав участь в АТО у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений орденом «Хрест Героя» та відзнакою Міністерства оборони України «За участь в антитерористичній операції».
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Віталія Харпака залишились батьки та брат.
Володимир Дума (10.07.1983 – 21.07.2025)
Уродженець міста Бучач Тернопільської області.
Навчався у місцевій школі. Здобув вищу освіту у Бучацькому інституті менеджменту та аудиту за спеціальністю «Менеджмент».
Працював старшим продавцем – консультантом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ФОКСТРОТ» та торговельним менеджером у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЛД-ДЕРЖБУДПОСТАЧ».
Зі слів рідних, був щирим, душевним, відданим, добрим та працьовитим. Любив готувати, захоплювався футболом, мав теплу, відкриту вдачу. Особливо тепло ставився до дітей – як до своїх, так і до чужих. Завжди був поруч, коли потрібна була підтримка, і ніколи не залишався осторонь чужої біди.
У 2025 році долучився до складу Збройних Сил України у лавах військової частини А5213.
У Володимира Думи залишилися дружина, сини, батьки, сестра, племінниця, дідусь та куми
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Віталія Карвацького та Віталія Харпака поховають на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв, Володимира Думу – на кладовищі у селі Лисиничі Львівської громади.
