Олександр Притика (27.08.1983-07.02.2024)
Народився у Бобровицькому районі Чернігівської області. Згодом родина переїхала до Львова.
Навчався Ліцеї №66 Львівської міської ради. Здобув професійно-технічну освіту у колишньому Середньому професійно-технічному училищі №27 (сьогодні – Львівський професійний коледж готельно-туристичного та ресторанного сервісу).
Після завершення навчання працював спершу у транспортній сфері, потім займався приватним підприємництвом. Впродовж останнього періоду працював на підприємстві «Донатан» у місті Львові. У вільний час захоплювався рибальством, автомобілями, брав активну участь у вихованні трьох синів.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації, попри відсутність бойового досвіду, став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на Харківщині і Донеччині у складі мінометного взводу 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Олександра Притики залишилися батьки, сестра, троє дітей та дружина.
Василь Лапичак (14.01.1971-17.07.2024)
Львів’янин.
Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради. Здобув освіту у Відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка». Після завершення навчання проходив військову службу в армії.
Впродовж свого життя пропрацював у кількох сферах: транспортній, будівельній та у сфері надання послуг з охорони власності.
Протягом 2014-2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції. Після проходження служби у Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота вступив до складу підрозділів Медичних сил Збройних Сил України. У 2020 році боронив державу у лавах 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся на фронт. Проходив військову службу на Донеччині та Харківщині у складі 1-го прикордонного Донецького загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
У Василя Лапичака залишилися мама, дружина, двоє синів і брати.
Олег Зайцев (21.03.1965-20.07.2024)
Львів’янин.
Навчався у Ліцеї №52 Львівської міської ради. Із дитинства активно займався спортом: плаванням, велоспортом та боксом. Здобув професійно-технічну освіту за професією «Слюсар з ремонту автомобілів». Після завершення навчання проходив службу у складі автомобільних військ на території колишньої Чехословаччини.
Працював у сфері перевезень і на будівництві вдома та за кордоном. Активно подорожував Україною та за її межами, захоплювався рибальством та автомобілями. Впродовж останнього періоду займався ремонтними роботами у місті Львові.
Із початком повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини від російських загарбників. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Під час виконання бойових завдань двічі отримував важкі поранення, проходив інтенсивне лікування та повертався на фронт.
У Олега Зайцева залишилися сестра та двоє племінників.
Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.
