Віталій Мигаль (24.07.1992 — 20.11.2023)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №99 міста Львова. Згодом здобув професію митника у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права. Пізніше продовжив навчання в одному з університетів міста Львова, де здобув вищу освіту.
Працював у сфері продажу на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Віталій був життєрадісною, комунікабельною, щирою та турботливою людиною. Вирізнявся доброзичливістю, відкритістю у спілкуванні та уважним ставленням до близьких. Захоплювався спортом, зокрема плаванням і футболом, цікавився історією та любив читати книги.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 71-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Віталія Мигаля залишилися батьки, двоє сестер, хрещені, близькі та родина.
Олександр Бєлошенко (10.06.1994 — 20.08.2026)
Уродженець міста Донецьк.
Навчався в закладі загальної середньої освіти Донецької області.
Зі слів рідних, Олександр був позитивною, доброю та оптимістичною людиною. Вирізнявся людяністю та щирістю. Любив активний відпочинок і завжди прагнув проводити час цікаво та змістовно.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 210-го спеціального окремого батальйону «Берлінго» Сухопутних військ Збройних Сил України.
В Олександра Бєлошенка залишилися дві доньки.
Лев Маленков (05.03.1974 — 18.09.2026)
Уродженець міста Стрий Львівської області.
Навчався у закладі загальної середньої освіти м. Стрий. Згодом здобув вищу освіту в Національному університеті «Львівська політехніка».
Працював у сфері інформаційних технологій на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Лев був відповідальним, вихованим, чесним, відвертим та оптимістичним, вирізнявся стриманістю та виваженістю у спілкуванні. Завжди відповідально ставився до своїх обов’язків, дотримувався слова та з повагою ставився до людей. Захоплювався комп’ютерною технікою та любив проводити час на природі.
У 2026 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби України.
У Лева Маленкова залишилися друзі та побратими.
Дмитро Станицький (30.09.1994 — 20.09.2026)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності, а згодом в Українській академії друкарства.
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Дмитро був розумною, позитивною, життєрадісною, дружньою та відповідальною людиною, завжди готовою допомогти іншим. Захоплювався спортом, зокрема легкою атлетикою і паркуром, брав участь у змаганнях. Любив готувати та відпочивати в горах.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Дмитра Станицького залишилися мати, сестра та родина.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Віталія Мигаля поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87; Олександра Бєлошенка, Лева Маленкова та Дмитра Станицького — на Голосківському кладовищі.
