Олег Брилевський (08.09.1993 – 13.07.2024)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі м. Львова. Згодом здобув професію автомеханіка у Львівському коледжі.
Працював автомеханіком на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Олег захоплювався мотокросом, мав хист до техніки й був майстром на всі руки. Цікавився автомобілями, вирізнявся щирістю, турботливістю та товариськістю, умів підтримати й був надійним другом. Особливо любив проводити час із донькою.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 25‑ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Олега Брилевського залишилися дружина, донька, мати, двоє сестер та родина.
Андрій Стахник (28.06.1981 – 21.09.2025)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 96 м. Львова. Згодом здобув фах хореографа у Львівському фаховому коледжі культури і мистецтв, а також у Київському національному університеті культури і мистецтв.
Працював хореографом, був учасником Київського академічного ансамблю пісні і танцю «Калина».
Зі слів рідних, Андрій був творчою, щирою й доброю людиною, любив подорожувати та завжди охоче допомагав іншим.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 80‑ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Андрія Стахника залишилися дружина, син, батьки та брат.
Ярослав Гой (05.10.1982 – 31.10.2025)
Народився за кордоном. У ранньому віці разом із сім’єю переїхав до села Верхні Гаї Львівської області.
Навчався у Верхньогаївській гімназії імені Маркіяна Шашкевича Дрогобицької міської ради Львівської області та у ліцеї № 16 імені Юрія Дрогобича Дрогобицької міської ради Львівської області. Згодом у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького за спеціальністю “Фармація”.
Працював завідувачем на приватних підприємствах “Соломія-сервіс” та “Сімейна аптека”.
Зі слів рідних, Ярослав любив риболовлю, збирання грибів та футбол. Вирізнявся спокійною, врівноваженою та доброзичливою вдачею, був щирим і турботливим, особливо любив дітей.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 5‑ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений медаллю “Ветеран війни”.
У Ярослава Гоя залишилися дружина, двоє синів, батько та брат.
