Володимир Улашин (02.10.1967 — 04.10.2024)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №48 міста Львова. Згодом здобув вищу освіту в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».
Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Володимир був доброю, щирою, чуйною та працьовитою людиною, мав позитивний погляд на життя й чудове почуття гумору. Дуже любив свою сім’ю, цінував людей і завжди був готовий прийти на допомогу. Захоплювався музикою: у шкільні роки навчався гри на трубі в музичній школі, а згодом грав у симфонічному оркестрі університету. Любив свою роботу та брав участь у будівництві багатьох знакових об’єктів України. Цікавився автомобілями й захоплювався майструванням.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Володимира Улашина залишилися дружина, дві доньки, мати та родина.
Адріан Ліщинський (07.12.1980 — 28.09.2026)
Львів’янин.
Навчався у Львівській державній комунальній середній загальноосвітній школі №3. Згодом продовжив навчання в Римо-католицькій духовній семінарії у місті Варшаві.
Працював вантажником на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Адріан був дуже доброю, щирою та спокійною людиною, завжди готовою допомогти іншим. Любив тварин, особливо собак, і захоплювався українською музикою.
У 2026 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Адріана Ліщинського залишилися мати, сестра та родина.
Юрій Скакун (03.03.1972 — 13.10.2026)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №1 міста Львова. Згодом здобув кваліфікацію техніка-технолога у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» (раніше — Львівський технічний коледж «Радіоапаратування»).
Працював на посаді лаборанта з електротехніки у державному некомерційному товаристві «Львівський національний медичний університет імені Короля Данила».
Зі слів рідних, Юрій був добрим, щирим, працьовитим і спокійним, умів радіти життю та дарувати гарний настрій людям. Цікавився медициною, захоплювався спортом, зокрема дзюдо.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 113-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Юрія Скакуна залишилися батько, брат, племінники та родина.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Адріана Ліщинського та Володимира Улашина поховають на Голосківському кладовищі, на полі 34-В, а Юрія Скакуна — на Янівському цвинтарі, на полі №66.
Львівська міська рада
