Михайло Малиновський (17.04.1980 — 11.07.2026)
Уродженець міста Одеса.
Навчався в Одеському ліцеї №17 Одеської міської ради. Згодом здобув професію моториста в Одеському вищому професійно-технічному училищі.
Працював масажистом-реабілітологом на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Михайло був щирою, доброзичливою та чуйною людиною, завжди готовою підтримати й прийти на допомогу. Був люблячим чоловіком і турботливим батьком, захоплювався малюванням. Через свою патріотичну позицію пережив цивільний полон та окупацію, проте залишився вірним своїм переконанням.
Після виїзду з тимчасово окупованої території у 2026 році добровільно став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Херсонському напрямку у складі 34-ї окремої бригади морської піхоти «Борисфен» Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою «Ветеран війни».
У Михайла Малиновського залишилися дружина, син та родина.
Ярина Ніштук (10.09.2002−08.10.2026)
Львів’янка.
Навчалася у ліцеї «Оріяна» Львівської міської ради. Згодом здобувала освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Біологія та біохімія».
Зі слів рідних, Ярина була розумною, багатогранною, щирою та сильною духом особистістю. Змалечку вирізнялася допитливістю, наполегливістю в навчанні та різнобічними захопленнями. Була чуйною, доброзичливою, життєрадісною, водночас мала вольовий характер, тверді переконання та щиру патріотичну позицію. Постійно прагнула до саморозвитку, вивчила кілька іноземних мов, любила читати, подорожувати та пізнавати світ. Захоплювалася рукоділлям, зокрема плетінням і вишиванням, любила гори та музику. Мріяла приносити користь людям і, маючи перспективи успішної наукової кар’єри, свідомо обрала шлях служіння Україні.
У 2024 році Ярина Ніштук – «Явір», «Ніштяк» – стала на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронила територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 432-го окремого полку безпілотних систем Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджена відзнакою Міністерства оборони України «За зразкову службу».
У Ярини Ніштук залишилися батьки, брат та родина.
Прощання із Яриною Ніштук розпочнеться о 09:30 у церкві Введення в Храм Пресвятої Богородиці УГКЦ (вул. Чукаріна, 5).
Чин похорону Михайла Малиновського та Ярини Ніштук відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Захисника і захисницю поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
