Любомир Лучка (22.02.2001 — 17.03.2026).
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №23 міста Львова, згодом — у відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування».
Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері охоронної діяльності на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Любомир був справедливою, доброю, щирою, комунікабельною та дружньою людиною. Вирізнявся активністю, повагою до людей і небайдужістю до оточуючих. Захоплювався боксом, любив природу та активний відпочинок. Понад усе цінував час, проведений з рідними, із задоволенням готував і любив слухати музику.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Згодом продовжив виконувати бойові завдання на Північно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Любомира Лучки залишилися мати, сестра, бабуся та родина.
Вадим Стомін (26.07.1978 — 01.07.2026).
Уродженець міста Харкова.
Навчався у комунальному закладі «Харківський ліцей №62 Харківської міської ради». Згодом здобув вищу освіту у Харківському національному університеті імені Василя Каразіна на фізико-технічному факультеті за спеціальністю «Фізика плазми».
Працював на посаді заступника головного інженера з ядерної та радіаційної безпеки у науково-дослідному комплексі «Прискорювач» Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут».
Зі слів рідних, Вадим був доброю, щирою, відповідальною та цілеспрямованою людиною, вирізнявся допитливістю, широким кругозором і невпинним прагненням до знань. Захоплювався спортом, займався рукопашним боєм, пауерліфтингом та автокросом, неодноразово брав участь у змаганнях. Любив подорожувати, відпочивати на природі з родиною та друзями. Професійно ремонтував автомобілі й іншу техніку, завжди охоче допомагав близьким.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Луганському та Північно-Слобожанському напрямках у складі 101-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Вадима Стоміна залишилися дружина, донька, мати та сестра.
Володимир Хома (07.03.1980 — 14.06.2026).
Уродженець села Баличі Львівської області.
Навчався у відокремленому структурному підрозділі «Технологічний фаховий коледж» Національного лісотехнічного університету України».
Проходив строкову військову службу.
Працював автомеханіком на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Володимир був товариським, відповідальним і життєрадісним. Любив збирати гриби, відпочивати на природі та завжди цінував час, проведений з рідними і друзями.
У 2026 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Проходив військову службу у складі 50-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Володимира Хоми залишилися батьки, дружина, троє синів, три доньки, сестра, брат та родина.
Андрій Цвик (26.12.1978 — 10.04.2024).
Уродженець села Стоянці Львівської області.
Навчався в Оброшинському закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів імені Л. Шанковського Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області. Згодом продовжив навчання у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут». Вищу освіту здобув у Львівському державному університеті внутрішніх справ де навчався за спеціальністю «Право».
Проходив службу в органах внутрішніх справ України, обіймаючи різні посади.
Зі слів рідних, Андрій був доброзичливою, щирою та життєрадісною людиною. Вирізнявся гарним почуттям гумору, був люблячим сином, турботливим батьком і вірним другом. Любив готувати, захоплювався риболовлею та мав хист до малювання.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 116-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
В Андрія Цвика залишилися троє синів, мати, брат, сестри та родина.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Вадима Стоміна, Володимира Хому та Андрія Цвика поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Любомира Лучку поховають на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
