Костянтин Соломакін (05.02.1983 — 26.05.2025)
Народився у місті Будапешт, Угорщина.
Навчався у Слов’янському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Слов’янської міської ради Донецької області. Вищу освіту здобув у Слов’янському державному педагогічному університеті за спеціальністю «Вчитель фізичної культури і валеології».
Працював тренером-викладачем з вільної боротьби у Краматорську та Слов’янську.
Зі слів рідних, Костянтин був надзвичайно доброю, щирою та чуйною людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Тренування та навчання дітей боротьби вільної були справою його життя. Він мріяв залучити до спорту якомога більше дітей, допомогти їм розкрити свої здібності та виховати спортсменів міжнародного рівня. Сам був майстром спорту з вільної боротьби, що свідчило про його високий професійний рівень і відданість улюбленій справі. Тренери з усієї України поважали його за відданість спорту, професіоналізм і щиру любов до своєї справи.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Костянтина Соломакіна залишилися дружина, двоє дітей, батьки, брати та родина.
Олександр Грудецький (15.02.1984 — 08.08.2026)
Львів’янин.
Навчався у ліцеї №38 Львівської міської ради, згодом — у вищому професійному училищі №63 міста Львова. Вищу освіту здобув у Національному лісотехнічному університеті України.
Зі слів рідних, Олександр був добрим, спокійним, дуже розумним та відповідальним. Завжди дбав про своїх побратимів, підтримував їх і був людиною, на яку можна було покластися. Особливо захоплювався спортом, найбільше — велоспортом. Любив подорожі, гори та активний відпочинок, із задоволенням відкривав для себе нові місця та долав нові маршрути. Брав участь у веломарафонах та мріяв подолати легендарний маршрут «Париж — Брест — Париж».
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби України.
Нагороджений відзнакою Президента України — медаллю «За оборону України».
В Олександра Грудецького залишилися мати, брат, сестра та родина.
Олена Балим (13.12.1966 — 20.07.2026)
Уродженка міста Мелітополь Запорізької області.
Навчалася у Костянтинівському районному навчально-виховному об’єднанні «Гімназія — Мала академія наук №1 „Таврія“» Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.
Проходила військову строкову службу.
Зі слів рідних, Олена була надзвичайно доброю, чуйною та справедливою людиною. Вирізнялася щирістю, небайдужістю та уважністю до людей, уміла співпереживати й завжди була готова прийти на допомогу тим, хто її потребував. Дуже любила тварин, піклувалася про них і мала багато домашніх улюбленців, дарувала їм свою турботу, тепло та любов.
У 2018 році стала на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронила територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському, Запорізькому, Миколаївському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджена медаллю «За оборону Бахмута».
В Олени Балим залишилася донька.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Воїна Костянтина Соломакіна поховають на кладовищі в селищі Рудно, воїна Олександра Грудецького — на військовому полі Ряснянського кладовища (вул. Лукасевича), а захисницю Олену Балим поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
