Володимир Любінський (22.07.1975 — 30.12.2025)
Уродженець селища Розділ Львівської області.
Навчався у Роздільському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Новороздільської міської ради Львівської області. Згодом здобув кваліфікацію техніка-механіка у Відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування».
Проходив строкову військову службу у складі Державної прикордонної служби України.
Працював інкасатором-водієм у Львівській обласній дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
Зі слів рідних, Володимир доглядав пасіку, любив шахи та кулінарію. Був добрим і веселим, відкритим до спілкування, надійною опорою для близьких і людиною, яка завжди приходила на допомогу.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Південно-Слобожанському та Північно-Слобожанському напрямках у складі 116-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медалями «За службу українському народу»,«Ветеран війни» та бригадною відзнакою «Знак пошани».
У Володимира Любінського залишилися батьки, дружина, син та родина.
Тарас Старовойтов (18.03.1991 — 21.08.2024)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 50 м. Львова, згодом — у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж моделювання і ресторанної справи».
Працював у сфері обслуговування на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Тарас любив рок-музику та фантастичну літературу, захоплювався реставрацією меблів. Був добрим і турботливим, відкритим до спілкування, неконфліктним, чуйним, працьовитим, світлим і вихованим.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 2-ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України.
У Тараса Старовойтова залишилася мати.
Ростислав Артим (27.01.1992 — 04.01.2026)
Львів’янин.
Навчався у ліцеї №18 Львівської міської ради. Згодом здобув кваліфікацію слюсаря з ремонту автомобілів та машиніста автомобільного крана у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва».
Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері будівництва, а також тваринником на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Ростислав захоплювався футболом, активно брав участь у змаганнях і разом із командою здобував медалі та кубки. Любив також теніс і більярд. Вирізнявся доброзичливістю та щирою добротою, мав дуже хороше почуття гумору, був товариським і душею компанії. Нікому не відмовляв у допомозі й залишався глибоко віруючою людиною.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил територіальної оборони Збройних Сил України та на Донецькому напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Ростислава Артима залишилися мати та двоє братів.
Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання а площі Ринок.
Поховають Любінського Володимира та Артима Ростислава на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань Nº 87 (вул. Пасічна), а Старвойтова Тараса на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
