Назар Альфавіцкий (19.01.1995 – 13.08.2025)
Львів’янин.
Навчався у Львівській загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 82 Львівської міської ради. Згодом здобув професію столяра у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».
Проходив строкову військову службу.
Працював столяром на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Назар захоплювався риболовлею, вирізнявся надійністю, пунктуальністю та чесністю. Був дружнім, вірним, товариським і легко знаходив спільну мову з людьми.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 6‑го Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Назара Альфавіцкого залишилися батьки, дружина, син та сестра.
Володимир П’єхович (27.05.1976 – 03.11.2025)
Львів’янин.
Навчався у ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради. Згодом здобув професію столяра у Львівському професійному коледжі сфери обслуговування та поліграфії.
Проходив строкову військову службу.
Працював майстром з ремонтних робіт на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Володимир був добрим, спокійним і щирим, турботливим сім’янином. Любив тварин, природу, риболовлю, цікавився футболом та боксом, був палким вболівальником.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 14‑ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Володимира П’єховича залишилися дружина, двоє синів, сестра, брат, теща та племінники.
Орест Пиж (18.03.1982 – 05.11.2025)
Львів’янин.
Навчався у ліцеї № 81 імені Петра Сагайдачного Львівської міської ради та у середній загальноосвітній школі № 23 м. Львова. Згодом здобув професію техніка-технолога у Львівському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування.
Працював водієм-експедитором на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Орест був щирим, добрим і справедливим, товариським та відкритим. Легко знаходив спільну мову з людьми, умів підтримати словом і жартом, був душею компанії й уникав конфліктів. Любив дітей, мав хист до малювання, захоплювався збиранням грибів, майструванням, подорожами та водінням автомобіля.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 100‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Ореста Пижа залишилися тітка, сестри, брати, племінники та похресники.
Чин похорону Назара Альфавіцкого та Володимира П’єховича розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв.
Чин похорону Ореста Пижа розпочнеться об 11:00 у Храмі святого великомученика Дмитрія УГКЦ (вул. Загірна, 28). Поховають захисника на Голосківському кладовищі, на полі 34‑В.
