У бою з російськими окупантами загинув Андрій Бабінський – творець, натхненник та беззмінний директор Мегамарш у вишиванках, громадський діяч, біохімік за фахом, старший солдат та бойовий медик 80-ої окремої десантно-штурмової бригади.
З початку повномасштабного російського вторгнення Андрій захищав Україну у складі 97 батальйону 107-ої бригади Сил територіальної оборони, де здобув фах бойового медика. Воював на Харківщині та під Бахмутом. Влітку 2023 року перевівся до 80-ої ОДШБр, брав участь в українському контрнаступі на Запорізькому напрямку. Мріяв звільнити Крим.
8 серпня 2023 року в бою за Україну, захищаючи її свободу та незалежність ціною власного життя, старший солдат Андрій Бабінський героїчно загинув поблизу населеного пункту Червона Криниця, Оріхівського району, Запорізької області від російського артилерійського обстрілу касетними боєприпасами.
Андрій був непересічною талановитою особистістю. Надійний друг, завжди дотепний, щирий, кмітливий, легкий на підйом, цілеспрямований. Адже із ходи на кілька людей у 2008 році Мегаграндіозний марш у вишиванках виріс до багатотисячної та знакової міжнародної події. Андрій дуже любив та розумівся на аудіовізуальному мистецтві, особливо музиці. Дуже гарно співав, грав на музичних інструментах, фотографував на плівку. А ще неперевершено куховарив та був прекрасним оповідачем.
Прощання з Андрієм відбуватиметься 11 серпня (п’ятниця) 2023 року у його рідних Сокирянах (Чернівецька область). Початок церемонії о 11:00 у будинку Андрія (м. Сокиряни, вулиця Ярослава Мудрого, 53). Опісля траурна хода, жалобний мітинг на Центральній площі міста Сокиряни та чин похорону на кладовищі (ближче до 12:00-13:00).
Назавжди в строю! Честь!
Спи спокійно, друже. Дякуємо тобі за все. Нам усім тебе не вистачатиме.
Біографічна довідка
Бабінський Андрій Валерійович (псевдо “Медик”) народився 20 лютого 1991 року у містечку Сокиряни Чернівецької області. У 2007 році закінчив місцеву Сокирянську гімназію та вступив на навчання до Національного авіаційного університету у Києві.
Будучи студентом, восени 2008 року започаткував “Мегаграндіозний марш у вишиванках” – столичну подію, що зрештою стала культовим та міжнародним рухом. Учасники мегамаршу традиційно двічі на рік збираються у вишиванках та вирушають у ходу вулицями міст. Із зовсім невеликої у 2008 році події у Києві на кілька осіб, Мегамарш перетворився на багатотисячний знаковий міжнародний захід з унікальною культурною програмою, конкурсами, концертами та непересічними знайомствами. Завдяки Андрію, хода у вишиванках стала регулярним масовим заходом у десятках українських та закордонних міст, а традиційна українська сорочка – впізнаваним міжнародним брендом.
Андрій Бабінський був одним із популяризаторів гри “Криївка” – патріотичної альтернативи “Мафії”, був співорганізатором низки культурно-мистецьких подій Києва та інших міст: концертів, фестивалів, лекторіїв, кінопоказів, етновечірок та квартирників, де гуртувалась патріотична молодь. У 2013-2014 рр. з перших днів протестів був активним учасником Революції Гідності.
Після закінчення університету Андрій Бабінський розвивав українську науку та протягом 2013-2017 рр. працював молодшим науковим співробітником Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України. Андрій, зокрема, досліджував протипухлинну дію вітаміну Е (токоферол).
Після роботи в Інституті, у 2019-2020 роках працював за кордоном у Данії у сфері агробізнесу. Згодом повернувся в Україну та займався приватним підприємництвом.
З початку повномасштабного російського вторгнення Андрій Бабінський став добровольцем та вступив до лав Сил територіальної оборони Збройних сил України. Захищав Батьківщину у складі 97 батальйону 107-ої бригади Сил ТрО, де здобув фах бойового медика. Воював на Харківщині та під Бахмутом. Влітку 2023 року перевівся до 80-ої ОДШБр (десантно-штурмова рота 1 десантно-штурмового батальйону), брав участь в українському контрнаступі на Запорізькому напрямку.
8 серпня 2023 року старший солдат Андрій Бабінський героїчно загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок, захищаючи територіальну цілісність, свободу та незалежність України ціною власного життя, поблизу населеного пункту Червона Криниця, Оріхівського району, Запорізької області від російського артилерійського обстрілу касетними боєприпасами.
