Спеціалізованою екологічною прокуратурою системно вживаються заходи представницького характеру з метою збереження об’єктів природно-заповідного фонду.
У 2024 році Коростенська окружна прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції про визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування, який не забезпечив встановлення меж геологічних пам’яток природи місцевого значення, їх закріплення на місцевості та встановлення відповідних інформаційно-охоронних знаків.
Йдеться про унікальний природно-історичний комплекс, що об’єднує три визначні об’єкти: «Баранячі лоби» (0,1 га), «Велетенські котли» (0,1 га) та «Ольжині купальні» (0,2 га).
Баранячі лоби — це геологічна пам’ятка, утворена з червоного граніту ранньопротерозойської ери. Їхні згладжені, округлі форми сформувалися під дією давнього льодовика, який шліфував камінь тисячоліттями.
Велетенські котли — природні заглиблення у граніті, створені водною ерозією. Потоки води з камінням і піском поступово «висвердлювали» у скелях глибокі округлі чаші, які під час паводків наповнюються водою та створюють видовищні природні картини.
Ольжині купальні пов’язані з легендами про київську княгиню Ольгу. За переказами, саме тут вона перебувала після помсти древлянам за вбивство князя Ігоря у 945 році та спалення міста Іскоростень. Ці події описані в «Повісті минулих літ» і стали одними з найвідоміших епізодів історії Київської Русі.
Разом ці об’єкти утворюють цілісний ансамбль, де поєднуються давня геологічна історія, події часів Київської Русі та місцеві легенди, створюючи атмосферу сили природи й глибокої історичної пам’яті.
Вказані об’єкти були створені рішенням Житомирської обласної ради ще у 1967 році та віднесені до природно-заповідного фонду України. Вони розташовані на території міста Коростень у парку культури і відпочинку «Древлянський» та перебувають на балансі міської ради.
Прокурорами встановлено, що тривалий час межі зазначених пам’яток не були визначені та закріплені в натурі. Відповідно, відомості про земельні ділянки не були внесені до Державного земельного кадастру, а самі ділянки не сформовані та не мали кадастрових номерів. Це створювало ризики нецільового використання земель, здійснення забороненої діяльності та можливого незаконного відчуження.
Після подання позову органом місцевого самоврядування було розроблено необхідну землевпорядну документацію та внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.
У зв’язку з усуненням порушень, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року провадження у справі закрито.
Пресслужба Житомирської обласної прокуратури, 22.04.2026
